Адміністративно-правовий статус Президента України

2 Повноваження Президента у сфері виконавчої влади

3 Рада національної безпеки і оборони України

3.1 Поняття, функції РНБО

3.2 Президент як голова РНБО

4 Інститут представників Президента України

4.1 Представництво Президента України у Верховній Раді

4.2 Представництво Президента України у Кабінеті Міністрів України

4.3 Представництво Президента у Конституційному Суді України

4.4 Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Глава держави -- Президент України. Інститут президентства було введено Законом України “Про заснування поста Президента України і внесення змін і доповнень до Конституції України”. Конституційні зміни, що стосуються інституту президентства, свідчать, що цей інститут постійно розвивається, на нього впливають трансформаційні процеси в суспільстві. Змінюються й уявлення політиків, вчених про місце й роль Президента України в системі влади, йде пошук встановлення його нового конституційно-правового статусу. Для чіткішого визначення повноважень гілок влади і, зокрема, Президента України, потрібне удосконалення конституційної реформи.

Метою написання курсової роботи є всебічне вивчення та аналіз адміністративно-правового статусу Президента України контексті змін, внесених до Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Структура курсової роботи складається з чотирьох розділів. У першому з них проаналізовано природу інституту Президента України. В ньому досліджено процес формування та сьогодення інституту президентства, розглянуто такий орган як Секретаріат Президента України. Перший розділ наводить огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність цього інституту. У другому розділі розглянуто повноваження, яким наділений Президент України у сфері виконавчої влади. Третій розділ характеризує координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України -- РНБО, а саме, його склад, функції та роль Президента у керівництві ним. Четвертий розділ присвячений інституту представників Президента України. В ньому розглянуто повноваження та права чотирьох основних представництв Президента України: Представництва Президента України у Верховній Раді, Представництва Президента України у Кабінеті Міністрів України, Представництва Президента України у Конституційному Суді України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.

1 Природа інституту Президента в Україні

1.1 Формування та сьогодення інституту президентства. Секретаріат Президента України

Заснування і розвиток інституту президента в сучасній Україні не спиралися на належні теоретичні розробки, не враховували відповідну державно-правову практику розвинених зарубіжних країн, відбувались переважно шляхом "спроб і помилок" та некритичного сприйняття відповідних моделей США, Франції та Росії. Як наслідок, інститут президента б Україні в період до вступу в дію конституційних поправок від 8 грудня 2004 р. демонстрував гіпертрофію. Президент України б поточній діяльності значно виходив за межі своїх і без того широких повноважень, фактично виконуючи функції вищого органу виконавчої влади. Надмірний контроль Глави держави над Кабінетом Міністрів України спричиняв ситуацію, за якої Уряд міг бути відправлений у відставку залежно від політичної кон'юнктури і незалежно від результатів його діяльності [28, 80].

У відповідності з концепцією раціоналізованого парламентаризму глава держави не утворює окремої гілки влади й не є складовою традиційних гілок влади (хоча сама практика раціоналізованого парламентаризму засвідчує функціональне тяжіння президента до виконавчої гілки влади). Запропоноване концепцією раціоналізованого парламентаризму тлумачення принципу поділу влади не розглядає інститут глави держави окремою гілкою влади ні з огляду на його статус, ні з огляду на сутність.

Оскільки принцип поділу влади передбачає виокремлення законодавчої, виконавчої й судової влади за функціональними та сутнісними ознаками, природу президентської влади неможливо жорстко прив'язати лише до одного з класичних елементів тріади поділу влади. Адже статус президента не пов'язаний ні зі здійсненням законодавчої функції, ні з виконанням законів і здійсненням виконавчої влади, ні з судочинством.

Беручи до уваги той факт, що в Україні запроваджена змішана форма правління (тобто раціоналізований парламентаризм), а змішана республіка за змістом первинної редакції Конституції України виявляла очевидну схожість із Французькою П'ятою Республікою, є очевидним і те, що оцінка положення Президента України в системі стримувань і противаг має здійснюватися саме з позицій французької конституційно-правової концепції раціоналізованого парламентаризму.

Запропонований аналіз поняття "президент -- глава держави", принаймні, дає підстави вважати, що констатація статусу президента як глави держави не повинна тлумачитися як визнання факту його зверхності стосовно інших елементів владного механізму.

Для України, яка за роки своєї незалежності зазнала істотних змін форми правління -- від радянської моделі організації влади до президентської республіки, а потім до напівпрезидентської та парламентарно-президентської -- була характерна зміна уявлень політичної еліти про сутність функцій Президента України. У контексті сказано важливо наголосити, що в державному механізмі України, побудованому на принципі поділу влади. Глава держави має виступати лише одним із вищих органів державної влади, поряд із Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Конституційним Судом, Верховним Судом. Термін "глава держави" тому має означати, що Президент стоїть не над гілками влади (фактично всім апаратом держави), а між ними, забезпечуючи єдність державної влади та координацію у взаємодії її структурних елементів (гілок) [28, 82].

Гарантування верховенства Основного Закону України Президентом і України має досягатись не шляхом безпосереднього впливу на громадянське суспільство, оскільки такий вплив мають здійснювати "традиційні" гілки влади, а шляхом впливу на інші вищі органи державної влади з метою координації, узгодження й консолідації. Саме в цьому мала полягати сутність природи інституту президента в умовах змішаної форми правління, запровадженої Конституцією 1996 р. в Україні і саме таке розуміння природи Глави держави простежується у змісті конституційних поправок від 8 грудня 2004 р. Аналіз повноважень, які реально здійснюються Президентом України в механізмі влади, засвідчує, що функції Глави держави фокусуються у сферах забезпечення зовнішньополітичного представництва, національної безпеки, арбітражу та конституційної законності.

Роль Президента України як гаранта дотримання принципу єдності державної влади в умовах її поділу, узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади набуває особливої значущості. Для цього він і наділений повноваженнями, які уможливлюють його функціональне проникнення у сферу компетенції інших владних структур.

Внаслідок концентрації влади й механізмів управління в одній особі інститут президента має особливі можливості оперативно попереджувати, обмежувати, швидко та ефективно вирішувати суперечності, кризи, що можуть нести небезпеку для суспільства. У такому контексті, як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини, Президент України покликаний виконувати стабілізуючу роль у функціонуванні державного механізму Республіки. Для цього він має забезпечити таке становище, за якого всі органи держави виконують свої функції, не виходячи за межі своєї компетенції [28, 83].

З огляду на специфіку (особливості) політичної системи України, зокрема такі її характеристики, як усталена практика конфліктних взаємовідносин між органами влади та низька здатність партійно-політичних сил до співробітництва, виникає необхідність за змістом подальших конституційних коректив закцентувати увагу на потребі виконання Главою держави повноважень представницького та арбітражного характеру, які не допускають функціональної інтеграції Президента України до виконавчих структур, при одночасному збереженні його повноважень у галузях управління, що за своєю функціональною суттю та необхідністю прийняття оперативних рішень потребують активного здійснення принципу одноосібного керівництва. Насамперед такими галузями є сфера забезпечення національної безпеки і суверенітету держави, зокрема, сфера керівництва Збройними силами та сфера забезпечення конституційної законності (захисту прав людини). Це цілком обумовлюється статусом Глави держави в Україні які гаранта територіальної цілісності України, прав та свобод людини і громадянина [28, 85].

Секретаріат Президента України (далі -- Секретаріат) є постійно діючим органом, що; утворюється Президентом України відповідно до пункту 28 статі 106 Конституції України для здійснення його повноважень.

Основним завданням Секретаріату є забезпечення виконання Президентом України його конституційних обов'язків та повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості. Для виконання основного завдання Секретаріат здійснює організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та інші види забезпечення ефективної реалізації Президентом України визначених Конституцією України повноважень Глави держави.

Секретаріат координує роботу з підготовки, розстановки, підвищення кваліфікації та оцінювання кадрів центральних та місцевих органів державної влади, які призначаються та звільняються Президентом України.

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Секретаріату Президента України у кількості 550 штатних одиниць [10, 1].

Секретаріат для виконання покладених на нього завдань має право:

1) одержувати в установленому порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

2) користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

3) скликати наради, організовувати конференції, семінари;

4) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, створювати відповідні робочі групи;

5) виступати замовником проведення наукових досліджень з питань, віднесених до повноважень Президента України [8, 3].

Секретаріат у процесі виконання покладених на нього завдань відстоює позиції Президента України у взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями.

До складу Секретаріату входять:

· Глава Секретаріату Президента України;

· Перший заступник Глави Секретаріату Президента України -- Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України;

· Заступники Глави Секретаріату Президента України, в тому числі заступник Глави Секретаріату Президента України -- Представник Президента України у Верховній Раді України, заступник Глави Секретаріату Президента України -- Представник Президента України у Конституційному Суді України, заступник Глави Секретаріату Президента України -- Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України;

· Повноважний Представник Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина;

· Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки;

· Прес-секретар Президента України [8, 4].

· Офіс Президента України:

1. Головна служба організаційного забезпечення;

2. Головна служба інформаційної політики;

3. Головна державно-правова служба;

4. Головна служба документального забезпечення;

5. Головна служба регіональної політики;

6. Головна служба кадрової політики;

7. Головна служба зовнішньої політики;

8. Головна служба безпекової та оборонної політики;

9. Головна служба з питань діяльності правоохоронних органів;

10. Головна служба соціально-економічного розвитку;

11. Головна служба з питань гуманітарного розвитку;

12. Головна служба комунікації;

13. Головна служба політичного та ситуативного аналізу;

14. Головна служба забезпечення зв'язків з Верховною Радою

15. України та Кабінетом Міністрів України;

16. Служба Державного Протоколу і Церемоніалу;

17. Служба з питань звернень громадян;

18. Служба державних нагород та геральдики;

19. Служба з питань громадянства;

20. Служба з питань помилування;

21. Служба забезпечення зв'язків з Конституційним Судом України та Центральною виборчою комісією;

22. Служба з представництва у судах України інтересів Президента України та створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб;

23. Режимно-секретна служба [14, 2].

Глава Секретаріату Президента України, Перший заступник Глави Секретаріату Президента України -- Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України, заступники Глави Секретаріату Президента України, Повноважний Представник Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина, Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, Прес-секретар Президента України призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України.

Інші працівники Секретаріату призначаються на посади та звільняються з посад Главою Секретаріату Президента України. Глава Секретаріату Президента:

1) подає на підпис Президентові України проекти указів, розпоряджень та доручень Президента України, закони України, що надійшли на підпис главі держави, пропозиції Президента України до законів у разі застосування щодо них права вето, проекти конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України, листи та інші документи, підписує додатки до актів Президента України;

2) представляє за дорученням Президента України його позицію у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями, громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями;

3) організовує здійснення контролю за виконанням актів Президента України;

4) вносить Президентові України пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад Першого заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України, заступників Глави Секретаріату Президента України, Прес-секретаря Президента України, Повноважного Представника Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина, Уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки призначає на посади та звільняє з посад інших працівників Секретаріату, якщо інше не передбачено актами Президента України;

5) здійснює загальне керівництво Секретаріатом, спрямовує його діяльність на ефективне забезпечення здійснення Президентом України його повноважень; координує діяльність структурних підрозділів Секретаріату, представляє Секретаріат у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями;

6) контролює додержання працівниками Секретаріату вимог Закону України "Про державну службу" та законодавства про працю, здійснює присвоєння відповідно до законодавства рангів державним службовцям;

7) визначає єдиний порядок проходження і опрацювання документів у Секретаріаті, процедуру взаємодії структурних підрозділів Секретаріату при виконанні покладених на них функцій;

8) затверджує в установленому порядку штатний розпис Секретаріату, структуру його самостійних структурних підрозділів та положення про них, а також посадові інструкції керівників таких підрозділів Секретаріату;

9) реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці;

10) вирішує питання щодо заохочення працівників Секретаріату, порушує в установленому порядку питання про відзначення їх державними нагородами України, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

11) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства [8, 4].

Глава Секретаріату Президента України для виконання покладених на нього функцій може видавати в межах установленої цим Положенням компетенції розпорядження.

Глава Секретаріату Президента України несе персональну відповідальність за виконання покладеного на Секретаріат основного завдання.

У разі відсутності Глави Секретаріату Президента України його повноваження здійснює Перший заступник Глави Секретаріату Президента України -- Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України, а за відсутності Першого заступника Глави Секретаріату Президента України -- визначений відповідним рішенням Глави Секретаріату Президента України заступник Глави Секретаріату Президента України.

Постійні представники Президента України:

· представляють Президента України у відносинах з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, а також в інших випадках, здійснюють аналіз ситуації у відповідних сферах;

· взаємодіють під час вирішення питань, що належать до їхніх функцій, з відповідними структурними підрозділами Секретаріату;

· подають Державному секретареві України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників Секретаріату, які забезпечують їх діяльність; виконують інші функції що визначаються положеннями про відповідних постійних представників, які затверджує Президент України.

Керівники самостійних структурних підрозділів Секретаріату:

1) здійснюють керівництво відповідними структурними підрозділами Секретаріату, забезпечують належне виконання ними доручень Глави Секретаріату України, його Першого заступника та заступника;

2) готують та вносять у встановленому порядку на розгляд Глави Секретаріату Президента України пропозиції щодо структури і штатного розпису відповідних структурних підрозділів, призначення на посади та звільнення з посад їх працівників;

3) затверджують посадові обов'язки працівників відповідних структурних підрозділів;

4) виконують інші функції згідно з положеннями про відповідні структурні підрозділи, які затверджуються Главою Секретаріату Президента України.

1.2 Огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Президента України

Діяльність Президента України регулюють різноманітні нормативно-правові акти. Загальна характеристика основних із них наведена нижче.

Конституція України, розділ V Президент України визначає вимоги до кандидата на посаду Президента України: громадянин України, вік 35 років, має право голосу, проживає в Україні останні 10 років, володіє державною мовою. Одна особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, займатись іншою оплачуваною діяльністю. В цьому розділі визначаються повноваження Президента України, підстави їх припинення: відставка, стан здоров'я, імпічмент, смерть.

Закон України “Про вибори Президента України” визначає основні засади виборів Президента України (загальні положення), порядок і строки призначення та проведення чергових, позачергових і повторних виборів. Законом встановлюється територіальна організація виборів: поділ на виборчі дільниці в межах одного загальнодержавного одномандатного виборчого округу; система та статус виборчих комісій, їх повноваження, статус їх членів та організація роботи. Закон регулює порядок складання та уточнення списків виборців, порядок видачі відкріпних посвідчень, фінансове і матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення виборів Президента України, висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України, строки, форми і засоби проведення передвиборної агітації. Розділ IX цього закону встановлює гарантії діяльності кандидатів на пост Президента України та офіційних спостерігачів. Надалі детально встановлено порядок проведення голосування та визначення результатів виборів Президента України, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів виборчого процесу та відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” визначає питання щодо представництва в АРК, а саме, основне завдання Представництва, повноваження та права Представництва, вимоги, що ставляться до постійного Представника Президента України в АРК. Указ Президента України “Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим” затвердив нову структуру Представництва. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в четвертому питанні п'ятої частини цієї курсової роботи.

Указ Президента України “Про створення Секретаріату Президента України” визначає Секретаріат Президента України як допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень. Він закріплює структуру Секретаріату Президента України, схему розподілу обов'язків між главою Секретаріату і його заступниками та Першим заступником. Указ Президента України “Питання Секретаріату Президента України” затверджує Положення “Про Секретаріат Президента України”. Це положення визначає завдання та права Секретаріату, повноваження Глави Секретаріату Президента України. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в першому питанні другої частини цієї курсової роботи.

Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” визначає загальні положення, функції і компетенцію РНБО, склад, структуру і порядок функціонування РНБО. Указ Президента України “Про склад Ради національної безпеки і оборони України” затверджує персональний склад РНБО. Указ Президента України “Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України” затверджує Положення “Про Апарат РНБО”, структуру Апарату РНБО. Положення визначає Апарат РНБО як державний орган, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності РНБО. В ньому наведено права і завдання Апарату РНБО. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в першому та другому питаннях четвертої частини цієї курсової роботи.

Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Верховній Раді України” затверджує відповідне положення в якому визначається основне завдання Представника Президента України, його повноваження та права. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в першому питанні п'ятої частини цієї курсової роботи.

Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України” затверджує відповідне положення в якому визначається основне завдання Представника Президента України, його повноваження та права. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в другому питанні п'ятої частини цієї курсової роботи.

Указ Президента України “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” затверджує Положення “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” в якому визначаються вимоги дот Представника Президента України у Конституційному Суді України, його права і повноваження. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в третьому питанні п'ятої частини цієї курсової роботи.

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” містить заходи, спрямовані на забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління, в тому числі видатків на утримання Секретаріату Президента України, Державного управління справами, інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, та оптимізації чисельності працівників органів і організацій, що забезпечують діяльність Президента України та Ради національної безпеки і оборони України. В ньому затверджено ліквідацію посади радників Президента України в структурі його Секретаріату та граничну чисельність працівників: Секретаріату Президента України (550 штатних одиниць); Апарату РНБО (210 штатних одиниць); Державного управління справами (160 штатних одиниць); Представництва Президента України в АРК (35 штатних одиниць); Національного інституту стратегічних досліджень (217 штатних одиниць); апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (17 штатних одиниць); Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України (15 штатних одиниць); секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради (шести осіб). Визначити граничну чисельність працівників Інституту проблем національної безпеки у кількості 100 штатних одиниць.

2 Повноваження Президента у сфері виконавчої влади

Згідно Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року було закріплено парламентсько-президентську республіку. Президент України втратив частину повноважень, якими був наділений у сфері виконавчої влади, а саме, повноваження щодо формування структур виконавчої влади частково перейшли до Кабінету Міністрів України. Тобто, Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України [3, 5].

В той же час виконавчу владу в областях і районах, м. Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які формуються їх головами, що призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України [1, 34].

Повноваження, щодо визначення змісту діяльності структур виконавчої влади реалізуються Президентом України шляхом:

1. звернення з посиланням до народу та із щорічними і позачерговим посиланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, що передбачено п. 2 ст. 106 Конституції України;

2. проведення кадрової політики. Так, Президент України:

· призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

· дещо обмежено повноваження Президента України, стосовно формування персонального складу державних органів, зокрема призначення Прем'єр-Міністра України, міністрів України та звільнення Генерального прокурора України. За Конституцією України в редакції 1996 р., він призначав за згодою парламенту Прем'єр-міністра України, припиняв його повноваження та приймав рішення про його відставку. За Конституцією України в редакції 2006 р. Президент України лише вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення парламентом Прем'єр-міністра України в строк не пізніше, як на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції (п. 9 ст. 106). За Конституцією України в редакції 1996 р., він одноосібно призначив усіх міністрів України, а за її редакції 2006 р. вносить до парламенту лише подання про призначення лише міністрів оборони та закордонних справ України (п. 10 ст. 106), подання на призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п. 14 ст. 106);

· водночас розширено повноваження Президента України щодо звільнення ним з посад половини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради України з питань телебачення й радіомовлення та третини складу Конституційного Суду України. Якщо за Конституцією в редакції 1996 р. Президент їх лише призначав, то Основний Закон держави в редакції 2006 р. передбачає, що глава держави не тільки призначає їх на ці посади, а й звільняє з цих посад (п. 12, 13, 22 ст. 106);

· призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань (п.17 ст. 106).

3. безпосереднього керівництва РНБО України (п.18, ст. 106), яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України і має право приймати рішення обов'язкові для виконання органами виконавчої влади;

4. укладання міжнародних договорів України (п.3 ст. 106), що є частиною національного законодавства і обов'язкові до виконання органами державної влади;

5. видання указів і розпоряджень, які є обов'язковим до виконання на всій території України. Розширюються повноваження Президента України також у зв'язку зі значним звуженням сфер контрасигнування актів глави держави, що мають скріплюватися підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання. Якщо за Конституцією України в редакції 1996 р. акти Президента України, видані в межах його повноважень, скріплювалися підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання, за 13 пунктами ст. 106 Основного Закону держави (п. З, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24), то за редакції 2006 р. такі самі акти Президента України мають скріплюватися підписами зазначених вище осіб лише за 4 пунктами цієї ж статті (п. 5, 18, 21, 23 ст. 106). Новий Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 р., закріплюючи конституційне положення щодо контрасигнування актів глави держави, не розкриває механізму такого контрасигнування.

Повноваження, щодо забезпечення законності у сфері державного управління реалізуються Президентом України відповідно до Конституції України. У межах її приписів Президент України:

1. за Конституцією України в редакції 1996 р. Президент України призначав Генерального прокурора на посаду за згодою парламенту, а звільняв його з посади одноосібно. Основним Законом держави в редакції 2006 р. передбачено, що Президент України не лише призначає Генерального прокурора на посаду за згодою Верховної Ради, а й звільняє його також за її згодою (п. 11 ст. 106);

2. здійснює контрольні повноваження як особа, що очолює РНБО;

3. Президент України має право дострокового припинення повноважень Верховної Ради України не тільки тоді, коли протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, а й у разі, якщо протягом місяця у парламенті не сформовано відповідно до конституційних вимог коаліцію депутатських фракцій і якщо протягом шістдесяти днів після відставки уряду не сформовано новий персональний склад Кабінету Міністрів України (п. 1, 2, ч. 2, ст. 90; п. 8, ст. 106);

4. призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної ради України (ч.2 ст. 77);

5. Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їхньої невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ст. 106), скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ст. 106), може зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їхньої конституційності, має право звертатися до Конституційного Суду України за висновком про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість (ч. 1 ст. 151). Якщо всі можливості гарантування додержання Конституції України вичерпані, главі держави надано право звернутися за допомогою до народу;

6. утворює суди у визначеному законом порядку (п.23 ст.106);

7. має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України (п.30 ст. 106).

3 Рада національної безпеки і оборони України

3.1 Поняття, функції РНБО

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України.

Функції Ради Національної безпеки і оборони України:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [5, 1].

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Апарату РНБО у кількості 210 штатних одиниць [10, 1].

Рада національної безпеки і оборони України:

1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

а) визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;

б) проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;

в) удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

г) проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

ґ) матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;

д) заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

є) доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

є) залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;

ж) забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

з) питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;

3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;

5) координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

6) координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [5, 2-3].

3.2 Президент як голова РНБО

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110 і 111 Конституції України виконання обов'язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:

· Прем'єр-міністр України;

· Міністр оборони України;

· Голова Служби безпеки України;

· Міністр внутрішніх справ України;

· Міністр закордонних справ України.

Склад Ради національної безпеки і оборони Україн:

1. ЮЩЕНКО Віктор Андрійович -- Президент України, Голова РНБО;

2. БАЛОГА Віктор Іванович -- Глава Секретаріату Президента України;

3. БОГАТИРЬОВА Раїса Василівна -- Секретар РНБО;

4. ЄХАНУРОВ Юрій Іванович -- Міністр оборони України;

5. КИРИЧЕНКО Сергій Олександрович -- начальник Генерального штабу -- Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал армії України;

6. ЛИТВИН Володимир Михайлович -- Голова Верховної Ради України (за згодою);

7. ЛУЦЕНКО Юрій Віталійович -- Міністр внутрішніх справ України;

8. МАЛОМУЖ Микола Григорович -- Голова Служби зовнішньої розвідки України;

9. МЕДВЕДЬКО Олександр Іванович -- Генеральний прокурор України;

10. НАЛИВАЙЧЕНКО Валентин Олександрович -- Голова Служби безпеки України;

11. ПАТОН Борис Євгенович -- президент Національної академії наук України (за згодою);

12. СТЕЛЬМАХ Володимир Семенович -- Голова Національного банку України (за згодою);

13. ТИМОШЕНКО Юлія Володимирівна -- Прем'єр-міністр України;

14. ШАНДРА Володимир Миколайович -- Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи [13, 2].

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря РНБО України як державного службовця визначається Президентом України відповідно до Закону України «Про державну службу».

Секретар РНБО України забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України. Секретар РНБО України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і військовослужбовці. Основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є її засідання. Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Голова Ради національної безпеки і оборони України:

1) спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради національної безпеки і оборони України;

2) затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;

3) особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України;

4) дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони України, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;

5) заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України на її засідання;

6) затверджує Положення про апарат РНБО України, його структуру, штат [5, 5].

Секретар Ради національної безпеки і оборони України:

1) готує пропозиції щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України;

2) подає на розгляд Президента України проекти актів Президента України про введення в дію рішень РНБО України, в тому числі стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

3) організовує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням засідань Ради національної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

4) інформує Президента членів РНБО про хід виконання рішень Ради;

5) координує діяльність робочих та консультативних органів Ради національної безпеки і оборони України;

6) за дорученням Голови Ради національної безпеки і оборони України представляє позицію РНБО України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями [5, 6].

Повноваження заступників Секретаря РНБО України визначає Президент України.

4 Інститут представників Президента України

4.1 Представництво Президента України у Верховній Раді

Представник Президента України у Верховній Раді України (далі -- Представник Президента України) є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України і Верховною Радою України.

Представник Президента України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у встановленому порядку в засіданнях Верховної Ради України, її постійних та тимчасових комісій, депутатських фракцій, а також в інших заходах, що здійснюються Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;

2) представляє на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів та тимчасових комісій проекти законів, пропозиції Президента України до законів, повернутих главою держави для повторного розгляду, а також інших документів, внесених Президентом України;

3) інформує Президента України про хід і результати розгляду у Верховній Раді України та її органах документів, внесених Президентом України;

4) бере участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

5) відповідно до наданих повноважень представляє подання Президента України до Верховної Ради України про призначення, звільнення, одержання згоди на призначення, звільнення відповідних посадових осіб;

6) вносить в установленому порядку на розгляд Президента України у разі потреби пропозиції щодо представлення, супроводження у Верховній Раді України внесених Президентом України законопроектів, а також пропозицій до законів, повернутих Президентом України для повторного розгляду;

7) бере участь за дорученням Президента України в роботі узгоджувальних та інших комісій, експертних груп, які утворює Верховна Рада України, її органи;

8) сприяє зміцненню контактів, організації зустрічей Президента України з головами комітетів, тимчасових комісій, керівниками депутатських фракцій Верховної Ради України;

9) здійснює моніторинг проектів законів, постанов Верховної Ради України, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, бере участь у здійсненні аналізу таких проектів, зокрема з питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України з Верховною Радою України, та в разі потреби вносить відповідні пропозиції;

10) виконує інші доручення Президента України [9, 2].

Представник Президента України має право в установленому порядку:

1) ініціювати запити щодо одержання, одержувати необхідні для виконання своїх повноважень матеріали та інформацію від комітетів і тимчасових комісій, депутатських фракцій, інших органів Верховної Ради України, а також структурних підрозділів її апарату;

2) вносити пропозиції щодо підготовки законопроектів, інших документів для внесення Президентом України до Верховної Ради України;

3) вносити пропозиції щодо утворення експертних та робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення спеціалістів, науковців та експертів для виконання покладених на нього завдань;

4) користуватись інформаційними базами даних Секретаріату Президента України, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку та комунікацій, іншими технічними засобами.

Представник Президента України для виконання покладених на нього завдань у встановленому порядку взаємодіє із структурними підрозділами Секретаріату Президента України, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами Президента України, взаємодіє з комітетами і тимчасовими комісіями, депутатськими фракціями, іншими органами Верховної Ради України, а також структурними підрозділами її апарату.

4.2 Представництво Президента України у Кабінеті Міністрів України

Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України (далі -- Представник Президента України) є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Представника призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Голови Секретаріату президента України.

Представник Президента України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, представляє на засіданнях Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, а також його консультативно-дорадчих та інших органів позицію Президента України з питань, що розглядаються, та інформує главу держави про хід та результати такого розгляду;

2) здійснює моніторинг актів та в разі потреби проектів актів Кабінету Міністрів України, вносить Президентові України пропозиції щодо зупинення дії актів Кабінету Міністрів України у разі їх невідповідності Конституції України;

3) вносить Президентові України пропозиції щодо підготовки проектів законів, а також актів Президента України з питань, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів України, бере участь у розробленні таких проектів;

4) бере участь у розробленні проектів законодавчих актів, які вносяться Президентом України або за його дорученням Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України з питань діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади;

5) здійснює за дорученням Президента України інші функції [11, 1].

Представник Президента України має право в установленому порядку:

1) брати участь в обговоренні питань, які розглядаються на засіданнях Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, постійних і тимчасових робочих органів, а також консультативно-дорадчих та інших органів, утворених Кабінетом Міністрів України, відповідно до позиції Президента України вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення;

2) ініціювати запити щодо одержання, одержувати необхідні для виконання своїх повноважень матеріали та інформацію від Кабінету Міністрів України, в тому числі про порядок денний засідання Кабінету Міністрів України разом із відповідними матеріалами, протоколи, стенограми засідань Кабінету Міністрів України, засідань урядових комітетів, а також про проекти законів та інших нормативно-правових актів, які розробляються на виконання доручень Президента України;

3) запитувати та одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади необхідні для виконання своїх повноважень матеріали та інформацію, проекти законів та інших нормативно-правових актів, які розробляються на виконання доручень Президента України;

4) вносити пропозиції щодо утворення експертних та робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення спеціалістів, науковців та експертів для виконання покладених на нього завдань;

5) користуватись інформаційними базами даних Секретаріату Президента України, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку та комунікацій, іншими технічними засобами;

6) визначати уповноважених осіб для участі у засіданнях Кабінету Міністрів України, урядових комітетів [11, 2].

4.3 Представництво Президента України у Конституційному Суді України

Представник Президента України у Конституційному Суді України представляє на постійній основі у Конституційному Суді України Президента України як суб'єкта права на конституційне подання, бере участь у конституційному провадженні. Представник Президента України уповноважений брати участь у підготовці та провадженні у справах у Конституційному Суді України без додаткового спеціального доручення Президента України.

Представник Президента України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Представником Президента України є за посадою один із заступників Глави Секретаріату Президента України. Представник Президента України має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою.

Представник Президента України:

1) координує підготовку проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України, відповідних документів та матеріалів, що підлягають розгляду Конституційним Судом України;

2) вчиняє як представник суб'єкта права на конституційне подання, учасник конституційного провадження всі дії, передбачені Законом України "Про Конституційний Суд України" та Регламентом Конституційного Суду України;

3) вносить за дорученням Президента України зміни та уточнення до конституційних подань, внесених Президентом України, позиції глави держави щодо конституційних подань інших суб'єктів права на конституційне подання, в тому числі під час розгляду справ Конституційним Судом України;

4) координує діяльність інших представників Президента України, визначених для участі в конституційному провадженні у конкретних справах, що розглядаються Конституційним Судом України;

5) інформує Президента України про хід та результати розгляду справ у Конституційному Суді України, подає Президентові України пропозиції щодо забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України;

6) бере за дорученням Президента України участь у розробленні та правовій експертизі проектів нормативно-правових актів, в опрацюванні інших документів;

7) здійснює за дорученням Президента України інші повноваження [12, 1].

Представник Президента України для здійснення своїх повноважень має право в установленому порядку:

1) взаємодіяти з відповідними посадовими особами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та їх апаратами, а також з органами місцевого самоврядування, установами та організаціями;

2) брати участь в обговоренні питань, які розглядаються на засіданнях Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, постійних та тимчасових робочих органів, а також консультативно-дорадчих та інших органів, утворених Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з підготовкою пропозицій щодо внесення Президентом України до Конституційного Суду України конституційних подань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення;

3) запитувати та одержувати необхідні для здійснення своїх повноважень матеріали і відомості від органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

4) ініціювати створення експертних та робочих груп для підготовки узгоджених пропозицій, включення до їх складу працівників Секретаріату Президента України, представників інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, вчених, фахівців, вносити пропозиції щодо залучення фахівців на платній основі;

5) брати участь у нарадах, конференціях, круглих столах та інших заходах з питань, що стосуються конституційного судочинства, виступати з питань, що на них обговорюються;

6) вносити пропозиції та погоджувати кандидатури осіб, які представлятимуть позицію Президента України на пленарних засіданнях Конституційного Суду України;

7) користуватись інформаційними базами даних Секретаріату Президента України, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій.

4.4 Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Представництва Президента в АРК у кількості 35 штатних одиниць [10, 1].

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (далі-- Представництво) є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України.

Постійний Представник призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим має чотирьох заступників, у тому числі одного першого. Представництво утворюється Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Представництво очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим [7, 1].

Представництво:

1) вивчає стан виконання в Автономній Республіці Крим Конституції і законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, вживає заходи до забезпечення належного виконання актів законодавства України Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим, районними державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим;

2) сприяє додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності в Автономній Республіці Крим;

3) аналізує нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо їх відповідності Конституції та законам України і в разі потреби вносить пропозиції про зміни, скасування або зупинення їх дії;

4) готує і подає на розгляд Президентові України аналітичні матеріали з питань розвитку соціально-економічних та політичних процесів в Автономній Республіці Крим;

5) сприяє Президентові України у вирішенні кадрових питань в Автономній Республіці Крим;

6) аналізує практику діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, релігійних організацій в Автономній Республіці Крим, сприяє їх взаємодії з органами державної влади України, а також узагальнює відомості про громадську думку щодо економічної та соціальної ситуації в Автономній Республіці Крим, інформує Президента України з цих питань [4, 1-2].

Представництво виконує й інші повноваження відповідно до законодавства України, а також доручення Президента України.

Представництво має право:

1) порушувати у Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді міністрів Автономної Республіки Крим, районних державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях в Автономній Республіці Крим питання про вжиття відповідних заходів щодо додержання Конституції і законів України, виконання указів і розпоряджень Президента України;

2) одержувати від центральних органів виконавчої влади України, а також Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим, підприємств, установ, організацій безкоштовно необхідну інформацію, копії документів та матеріалів, необхідних для виконання покладених на Представництво завдань; нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та їх органів подаються до Представництва одразу після їх прийняття;

3) користуватись інформаційними банками даних Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади України, Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК та районних державних адміністрацій в АРК;

4) використовувати державні, в тому числі урядові, системи зв'язку та комунікації;

5) організовувати і проводити наради та консультації за участю представників Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, правоохоронних і контрольно-ревізійних органів, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян в АРК з метою підготовки для внесення Президентові України пропозицій щодо вирішення актуальних соціально-економічних та інших проблем в АРК;

6) залучати до вивчення питань та; підготовки документів, пов'язаних з виконанням своїх повноважень, наукові установи, вчених, фахівців підприємств, установ, організацій, навчальних закладів (за погодженням з їх керівниками).

Структура Представництва Президента України в АРК:

· Постійний Представник Президента України в АРК

· Перший заступник Постійного Представника Президента України в АРК

· Заступники Постійного Представника Президента України в

· Служба правового аналізу

· Аналітично-інформаційна служба

· Організаційно-контрольна служба

· Секретаріат Ради представників кримськотатарського народу

· Служба фінансового та матеріально-технічного забезпечення [7, 2].

Постійний Представник:

1) виконує доручення Президента України, спрямовані на забезпечення виконання повноважень Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;

2) бере участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

3) входить з поданням у Верховну Раду АРК, Раду міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в АРК у разі прийняття ними нормативно-правових актів, що суперечать Конституції і законам України, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства України, порушують права і свободи громадян, з вимогою про усунення цих порушень, про що інформує Президента України; таке подання підлягає обов'язковому розгляду у позачерговому порядку; у разі неналежного реагування на подання Постійного Представника щодо незаконності прийнятих нормативно-правових актів Постійний Представник вносить пропозиції про скасування чи зупинення дії таких актів безпосередньо Президентові України;

4) вимагає в разі порушень Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України пояснень від посадових осіб Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, керівників районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності в АРК;

5) порушує питання у встановленому законодавством порядку про притягнення до відповідальності посадових осіб, які вчинили правопорушення;

6) відповідно до структури і кошторису витрат на утримання Представництва затверджує положення про його структурні підрозділи та штатний розпис, призначає на посади та звільняє з посад працівників Представництва, визначає їх посадові обов'язки;

7) звітує перед Президентом України про виконання своїх обов'язків, постійно інформує його з питань, що мають загальнодержавне значення;

8) утворює тимчасові комісії, групи, експертні ради для ефективного виконання завдань, покладених на Представництво;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, указами і розпорядженнями Президента України [4, 3-4].

Розпорядженню Постійного Представника, що суперечать законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або в судовому порядку.

Висновки

У відповідності з концепцією раціоналізованого парламентаризму глава держави не утворює окремої гілки влади й не є складовою традиційних гілок влади (хоча сама практика раціоналізованого парламентаризму засвідчує функціональне тяжіння президента до виконавчої гілки влади).

Гарантування верховенства Основного Закону України Президентом і України має досягатись не шляхом безпосереднього впливу на громадянське суспільство, оскільки такий вплив мають здійснювати "традиційні" гілки влади, а шляхом впливу на інші вищі органи державної влади з метою координації, узгодження й консолідації.

В курсовій роботі наведено огляд основних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність президента України.

Секретаріат Президента України є постійно діючим органом, що; утворюється Президентом України відповідно до пункту 28 статі 106 Конституції України для здійснення його повноважень. Основним завданням Секретаріату є забезпечення виконання Президентом України його конституційних обов'язків та повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості.

За Конституцією України в редакції 2006 року дещо обмежуються повноваження Президента України в питанні формування уряду України та інших органів виконавчої влади і водночас посилюються щодо впливу глави держави на Верховну Раду України і через припинення її повноважень у випадках, передбачених Основним Законом держави. Найбільшим обсягом повноважень Президент України наділений у сфері виконавчої влади. Їх можна поділити на три групи:

· формування структур виконавчої влади;

· визначення змісту діяльності структур виконавчої влади;

· забезпечення законності у сфері державного управління.

Конституційні зміни, що стосуються компетенції глави держави, у варіанті Закону України від 8 грудня 2004 р., цілком очевидно, не применшили ролі й значення Президента України в системі органів державної влади. Конституція України в редакції 2006 р. зберігає в руках Президента України необхідні важелі впливу на вироблення та здійснення політичного курсу держави, розв'язання стратегічних питань розвитку українського суспільства, про що свідчить практична діяльність глави держави останніх років.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:

· Прем'єр-міністр України;

· Міністр оборони України;

· Голова Служби безпеки України;

· Міністр внутрішніх справ України;

· Міністр закордонних справ України.

Враховуючи те, що Президент України є головою держави постає необхідність інформування цього органу та представлення його інтересів в різних органах та на підприємствах України. Такими суб'єктами є Представники Президента України у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, Конституційному Суді України, Автономній Республіці Крим.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.--80 с.

2. Закон України “Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 року № 1630-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004.-- № 20-21. -- ст.291.

3. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-IV // Відомості Верховної Ради України, 2005. --№2. --с.44.

4. Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 02 березня 2000 року № 1524-III // Офіційний вісник України, 2000. -- № 14. -- с.552.

5. Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998. -- № 35. -- с.237.

6. Указ Президента України “Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України” від 17.03.2009 № 162/2009.

7. Указ Президента України “Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим” від 04.11.2008 № 997/2008.

8. Указ Президента України “Питання Секретаріату Президента України” від 04.11.2008 № 997/2008.

9. Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Верховній Раді України” від 15.02.2008 № 133/2008.

10. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008.

11. Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України” 15.02.2008 № 132/2008.

12. Указ Президента України “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” від 27.07.2007 № 667/2007.

13. Указ Президента України “Про склад Ради національної безпеки і оборони України” від 18.03.2009 № 165/2009.

14. Указ Президента України “Про створення Секретаріату Президента України” від 15.12.2008 № 1161/2008.

15. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник /За заг. ред. В.Б. Авер'янова. -- У 2 т. -- К.: Юридична думка, 2004. -- 584 с.

16. Адміністративне право: Навчальний посібник /За ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулевської. -- К.: Істина, 2007. -- 216 с.

17. Адміністративне право: Навчальний посібник /О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. -- К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. -- 536 с.

18. Адміністративне право України: Підручник /За ред. О.М. Бандурки. -- Х.: Вид-во НУВС, 2004. -- 480 с.

19. Адміністративне право України: Підручник /За ред. Ю.П. Битяка. -- Юрунком Інтер, 2005. -- 544 с.

20. Ведєрніков Ю.А., Шкарлупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 336 с.

21. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право /За заг. ред. Авер'янова В.Б. -- К.: Юстиніан, 2007. -- 288 с.

22. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навчальний посібник. -- К. : Прецедент, 2007. -- 537 с.

23. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: навчальний посібник. -- К.: Юрінком Інтер, 2008. -- 632 с.

24. Шатіло В.А. Інститут президентства в системі державної влади України. -- К.: Український центр політичного менеджменту, 2004. -- 159 с.

25. Юридична наука незалежної України / Упорядники: В.Ф. Погорілко, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко. -- К., 2005. -- 944 с.

26. Рудик П.А. До питання нового статусу Президента України в контексті конституційних змін //Часопис Київського університету права, 2008. -- № 2. -- с. 69-74.

27. Мартинюк Р.С. Аналіз функціональної природи інституту Президента в Україні //Часопис Київського університету права, 2008. -- № 2. -- с. 80-85.