Цивільно-правове положення виробничих кооперативів

Вступ

Слова про те, що наша країна зараз переживає економічну, соціальну та політичну кризи уже давно не нові. Однак саме ці кризи і визначають у даний час умови розвитку різних форм підприємницької діяльності. У даній роботі піде мова про одній з "найменш помітних" форм - виробничих кооперативах. Масове поширення АТ і ТОВ якоюсь мірою сприяли тому, що дана форма була відсунута на задній план, як наслідок - недоліки правового регулювання, протиріччя в розумінні самої сутності і цілях даного виду організації. У чому ж причини цього?

Справа в тому, що створення багатьох сильних і слабких кооперативів не сприймається як корисна і потрібна форма виробничої діяльності, навіть тими, хто прихильний ідеям соціального партнерства й участі працівників у керуванні підприємством. Необхідність розвитку кооперативного руху краще усвідомлюється теоретиками і практиками на Заході, ніж у нас. Кооперативна форма власності міцно затвердилася в економіці розвинутих країн. Вона знаходиться в стані постійного розвитку.

У багатьох країнах Західної Європи уряди дуже серйозно відносяться до розвитку кооперативного руху, вбачаючи в ньому ефективний засіб пом'якшення соціальних і економічних проблем у суспільстві, надаючи йому істотну фінансову допомогу. В цих країнах накопичений значний практичний досвід у розвитку кооперативного руху. Велике поширення кооперативи одержали в сільському господарстві і торгівлі. Вони функціонують також у будівництві, рибальстві, страхуванні, банківській справі, інших секторах економіки.

Велику підтримку кооперативам надають органи місцевого самоврядування. У ряді країн кооперативи включені в механізм державного регулювання економіки, використовуваного, у тому числі, з метою ослаблення економічних і соціальних протиріч.

Так що ж таке виробничий кооператив і чи потрібний він Україні?

Отже, зміст даної курсової роботи складають питання, що стосуються діяльності виробничих кооперативів.

Актуальність вивчення правового положення виробничих кооперативів являється особливо важливим в умовах нестабільної економіки, що розвивається. Численні факти свідчать про те , що громадяни, які створюють кооперативи або вже їх створили, не володіють, як правило, знаннями, необхідними для правильної, відповідно до законодавства, організації їхньої роботи. Це приводить до різного роду порушень, у тому числі і до обмеження прав членів кооперативів.

Практичне значення вивчення даної теми дуже високе, тому що воно дозволить не тільки освоїти теоретичні основи правового положення виробничих кооперативів, але і використовувати в практиці.

Метою даної роботи є вивчення цивільно-правового положення виробничих кооперативів. Зазначена мета визначає постановку наступних задач:

теоретичний аналіз поняття і змісту виробничих кооперативів, розвитку інституту виробничого кооперативу;

вивчення організаційних основ діяльності виробничого кооперативу: членства, правового режиму майна, трудових відносин, керування, відповідальності членів виробничого кооперативу;

опис припинення діяльності виробничого кооперативу.

Розділ 1. Історія розвитку інституту виробничого кооперативу

1.1 Історія розвитку виробничих кооперативів

Кооперативний рух одержав широкий розвиток більш 150 років тому в державах з різними економічними, політичними і соціальними системами, релігійними поглядами й ідеологією таких, як Швеція, Італія, Франція, Канада, Великобританія. Основу кооперативів в усьому світі складали і складають, як правило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність (особливо принцип: одна людина - один голос при прийнятті рішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність, співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.

Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн. Одиничні кооперативи як альтернатива приватним капіталістичним підприємствам почали виникати ще наприкінці XVIII століття. Із середини XIX в. починається ріст кооперативів у країнах Європи й інших континентів. У 1895 р. національні об'єднання кооперативів з різних країн світу об'єдналися в Міжнародний кооперативний альянс (МКА). В даний час МКА поєднує 200 міжнародних і національних кооперативних організацій із загальною чисельністю, що перевищує 750 млн. кооператорів більш, ніж у 210 країнах усіх континентів.

Відношення комуністичної ідеології до кооперативу як до способу організації господарської діяльності не завжди було однозначним. Так, у другій половині 19 століття в соціал-демократії виникла теорія "кооперативного соціалізму", що розглядає кооперацію як один із засобів мирної і поступової "трансформації" капіталізму в соціалізм. Лівим крилом соціал-демократії, у тому числі російської, ця теорія була оголошена реформаторською і суперечною марксизмові. Після Жовтневих подій 1917 року відношення влади до кооперації, кооперативам перетерпіло глибоку трансформацію: від повного заперечення будь-якої форми кооперації, як приватнокапіталістичну форму виробництва, і до визнання її в якості однієї з основних економічної моделі розвитку радянського суспільства. У 1917-1918 р. кооперативна власність, була експропрійована, і кооперативи були ліквідовані.

У період НЭПу (1922-1927р.м.) були відновлені усі форми кооперації (споживчої, промислової, виробничої, сільськогосподарської й ін.). Але НЕП був поступово згорнутий і, в остаточному підсумку, у виробничій сфері дозволялася тільки діяльність колгоспів, а також діяльність кооперативів (артілей) у промисловій і видобувній сферах економіки. Хоча колгоспи й артілі вважалися кооперативами, але вони фактично по правовому положенню були напівдержавними підприємствами, оскільки в них були відсутні головні ознаки кооперативу: можливість викупу своєї частки з кооперативного майна і розпорядження нею; установлення цін на свою продукцію і її вільну реалізацію і т.д. Таким чином, у 1960 році кооперативи перестали існувати, а приналежне їм майно було передано до місцевої промисловості. Згідно ст.7 Конституції СРСР 1936 року підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їхнім живим інвентарем, вироблена колгоспами і кооперативними організаціями продукція, як і суспільні будівлі складали суспільну, соціалістичну власність, тобто не підлягали розподілові серед членів кооперативу. Крім того, у відповідності зі ст. 23 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 року не допускалося звертати стягнення по претензіях кредиторів на приналежні колгоспам, їх об'єднанням, підприємствам, культурно-побутові установам, будинки, спорудження, трактори, комбайни, інші машини, транспортні засоби і т.п., що різко обмежувало їхню участь у цивільному обороті.

Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах виробництва і послуг був нанесений сильний удар. У Законі України "Про підприємства і підприємницьку діяльність" кооперативи як самостійна організаційно-правова форма юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовляли в реєстрації, а старі примушували до перетворення в акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що по меті, задачах, принципах діяльності істотно відрізняються від кооперативів. Тому кооперативи припинили своє існування. Багато з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжувало виникати безліч самодіяльних підприємницьких структур, що в інших умовах могли стати легальними кооперативами.

1.2 Поняття, ознаки і правове положення виробничого кооперативу

Організаційно-правова форма виробничого кооперативу право на існування одержала з вступом у силу частини першої Цивільного кодексу України. Таким чином, поняттям "виробничий" у даному випадку охоплений широкий спектр видів діяльності, а не тільки промислове і ремісниче виробництво, що, до речі сказати, було характерно для розуміння виробничого кооперативу в законодавстві багатьох закордонних країн. У ряді країн і в міжнародних кооперативних організаціях зараз також визнають, що сфера діяльності виробничої кооперації значно ширше її традиційного розуміння. Наприклад, у ряді країн кооперативи створюються в соціальній сфері (дитячі садки, догляд за старими і т.п.).

Цивільний кодекс України визначив виробничий кооператив як добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі й об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Виробничий кооператив є однією з організаційно-правових форм підприємницьких товариств, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.на відміну від господарських товариств - іншого виду підприємницьких товариств, виробничі кооперативи - це об'єднання осіб, а не лише капіталів, адже обов'язковою є особиста трудова участь членів кооперативу в його діяльності. Обов'язковість особистої трудової участі членів у діяльності кооперативу виключає можливість членства у такому кооперативі всіх інших суб'єктів цивільного права, крім фізичних осіб, а саме: юридичних осіб, держави, територіальних громад, АРК та ін..

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

За ознакою сфери та характеру діяльності, а також за спеціальним законодавчим і організаційним забезпеченням серед виробничих кооперативів слід виокремити сільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх особливостями є те, що сільськогосподарські виробничі кооперативи , по-перше, розміщуються, як правило, у сільській місцевості, по-друге, здійснюють виробництво продукції сільського, а також рибного і лісового господарства, по-третє, використовують землю як основний засіб виробничої діяльності, по-четверте, мають сезонний характер виробництва, і ,по-п'яте, результати їх роботи залежать від природно-кліматичних умов. Спеціальне регулювання правових, економічних, організаційних та соціальних умов діяльності у сільському господарстві кооперативів здійснюється Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", який є комплексним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Ознаки виробничих кооперативів:

1.створення на добровільних засадах;

2.безпосереднє здійснення виробничо-господарської діяльності, а саме: виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг іншим організаціям та громадянам;

3.наявність статусу юридичної особи, який набувається з моменту державної реєстрації кооперативу, що здійснюється в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку;

4.наявність статуту як обов'язкового установчого документа, що має містити такі відомості: найменування кооперативу, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права та обов'язки членів кооперативу, його органи управління й контролю, їхня компетенція, порядок утворення майна кооперативу, формування фондів і розподілу доходів (прибутку), підстави й порядок виключення з кооперативу, умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. В сільськогосподарському кооперативі додатково ще визначаються: форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї, а також інші положення, пов'язані зі специфікою діяльності кооперативу, якщо вони не суперечать чинному законодавству;

5.функціонування з метою отримання прибутку;

6.корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (членів) - 3 ; як правило, фізичні особи, які досягли 16-річного віку (в сільськогосподарських кооперативах можлива участь юридичних осіб, здебільшого, у статусі асоційованих членів) і наявність статутного (основного) капіталу, поділеного на паї;

7.обов'язкова наявність резервного фонду, розмір якого має становити не менше 5% від доходу/прибутку, що залишається у розпорядженні кооперативу після розрахунків з бюджетом та банками;

8.здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування й самоокупності, тобто основним джерелом поповнення коштів виробничого кооперативу є прибуток, отриманий від реалізації його продукції, робіт, послуг);

9.корпоративний характер управління справами кооперативу;

10.участь членів кооперативу в управлінні його справами здійснюється на засадах членства;

11.обов'язкова безпосередня участь членів кооперативу в його виробничо-господарській діяльності (за винятком асоційованих членів у сільськогосподарських виробничих кооперативах);

12.розподіл чистого прибутку між членами кооперативу залежно від їхньої трудової участі;

13.наявність у членів кооперативу права вільного виходу з кооперативу і права на отримання свого паю в натурі, цінних паперах або в грошовій формі, а також майна (в натуральній формі), переданого кооперативу на праві користування;

14.наявність у виробничого кооперативу майна, що належить йому на праві власності;

Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:

добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос";

обмеження виплат часток доходу на паї;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Ці принципи діяльності виробничих кооперативів, зазначає професор В.В.Носік, забезпечують високий ступінь гнучкості та адаптивності даного виду підприємницьких товариств до економічних, правових, організаційних та соціальних умов, а також їх стабільність та стійкість проти недружніх і недобросовісних дій керівництва кооперативу та третіх осіб.

Помилка Цивільного кодексу складається у віднесенні виробничих кооперативів до комерційних організацій, для яких головною, основною метою діяльності є витяг прибутку. Тим часом у кооперативу як співтовариства насамперед людей, а не капіталів (незалежно від їхнього виду: виробничі, споживчі) основна мета зовсім інша. Вона складається в задоволенні матеріальних і інших потреб його членів. Досягається дана мета безумовно за допомогою прибутку, без якої неможливий розвиток виробничого кооперативу. Прибуток, одержуваний будь-яким кооперативом від його діяльності, використовується на його розвиток, винагороду членів відповідно їхній участі в справах, на житлове будівництво, підвищення освітнього, культурного рівня членів, їхнє соціальне забезпечення й іншим, передбаченим статутом кооперативу мети. Таким чином, для кооперативу основна мета - задоволення матеріальних і інших потреб членів, а прибуток - засіб її досягнення.

Незалежно від виду і форми кооператив - однохарактерне соціальне явище, а тому його поняття єдине для всіх різновидів. Ця ідея чітко виражена в заяві про кооперативну ідентичність, прийнятій у 1995 р. у Манчестері на Міжнародному конгресі, присвяченому сторіччю Міжнародного кооперативного альянсу. У заяві говориться, що кооперативи (будь-які) - це автономна асоціація людей, що об'єдналися добровільно для задоволення своїх суспільно-економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою демократично керованого підприємства, що знаходиться в спільному володінні його членів. При цьому під асоціацією людей (об'єднанням) маються на увазі не тільки окремі люди, але і їхньої групи - юридичні особи, що наділяються тими ж правами, що й індивідуальні члени. Таке розуміння кооперативів дає можливість виділити їх із усієї маси юридичних осіб (господарчих товариств, товариств), організованих на інших началах і з іншими економічними і соціальними орієнтирами. У заяві МКА через визначення основної мети кооперативу (задоволення потреб його членів) підкреслено, що в кооперативі соціально значимою є насамперед людина, а не капітал.

Цивільний кодекс України такому розумінню кооперативної ідентичності не відповідає, що не дозволило належним чином визначити місце кооперативів у самому Цивільному кодексі України. А звідси - і в економіці і соціальному житті країни.

У закордонній теорії кооперативного руху кооперативи характеризуються як структурний елемент соціальної економіки. Кооперативи, члени яких керують ними і володіють власністю, а у виробничих кооперативах ще і трудяться в них, - найбільш характерна частина соціальної економіки. Кооперативи тісно зв'язані з територією, на якій вони базуються. Не переслідуючи витяг прибутку як основну мету, вони не зацікавлені у вивозі капіталу за кордон. Їхня діяльність орієнтована на використання місцевих кадрових, сировинних, виробничих ресурсів, розширення вітчизняного виробництва, забезпечення товарами і послугами не тільки своїх членів, але і населення території, на якій діє кооператив.

Тому ,на мою думку, необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України, виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації й об'єднавши їх у самостійну групу юридичних осіб - кооперативи, дати єдине поняття кооперативу, закріпити загальні начала і принципи їхньої діяльності, а потім вказати на специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речі сказати, повинно бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.

Цивільним кодексом України передбачено, що правове положення виробничих кооперативів, права й обов'язки їхніх членів визначаються відповідно до Цивільного кодексу України та законами. В даний час в Україні діє один такий закон: Закон від 10 липня 2003 року "Про кооперацію".

Виробничий кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи. Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які, у свою чергу, можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками.

Розділ 2. Організаційні основи діяльності виробничого кооперативу

2.1 Порядок створення виробничого кооперативу

Виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками (членами) кооперативу можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи. При створенні кооперативу складається список членів кооперативу, який затверджується загальними (установчими) зборами.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах, та наводяться такі дані про них: прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні - дані документа, який його замінює). Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом.

Статут затверджується загальними зборами членів кооперативу. Відповіждно до ст. 8 Закону „Про кооперацію" у ньому повинні утримуватися наступні зведення:

Ш найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

склад його засновників;

Ш умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

Ш права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

Ш порядок внесення змін до статуту кооперативу;

Ш порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

Ш форми участі членів кооперативу в його діяльності;

Ш порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

Ш порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

Ш порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

Ш порядок обліку і звітності у кооперативі;

Ш порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

Ш порядок скликання загальних зборів;

Ш умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статут виробничого кооперативу затверджується на загальних зборах членів кооперативу голосами не менше 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Виробничий кооператив вважається створеним з дня його державної реєстрації, яка здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

2.2 Членство у виробничому кооперативі

Кооператив здійснює свою виробничу, господарську, комерційну й інші види діяльності відповідно до закону і свого статуту, положення якого розробляються на основі Закону про виробничі кооперативи, інших правових нормативних актів України. Вимоги статуту кооперативу обов'язкові для виконання всіма його органами керування і його членів (учасниками).

Членами виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть трудову та майнову участь у діяльності кооперативу, зокрема, внесли вступний та пайовий внески у розмірах та порядку, визначеному статутом кооперативу. Закон "Про кооперацію"допускає можливість існування асоційованого членства в кооператив для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Такі члени користуються дорадчим голосом у кооперативі, а при ліквідації кооперативу мають переважне право порівняно з членами кооперативу на одержання паю. Така конструкція була перенесена із Закону "Про сільськогосподарську кооперацію".Існування асоційованого членства деякі вчені розцінюють як спробу нав'язування кооперативу певних акціонерних принципів організації і діяльності, оскільки асоційований член дуже наближений за своїм правовим статусом до акціонера в акціонерному товаристві.

Я.З. Гаєцька-Колотило пропонує в законодавчому порядку визначити максимальну квоту участі асоційованих членів. Адже неприпустимо, щоб кількість асоційованих членів перевищувала кількість "звичайних" членів.

Виникнення інституту асоційованого членства могло бути пов'язане з тим, що Закон "Про кооперацію" щодо виробничих кооперативів закріплює обов'язкову участь членів кооперативу у виробничій діяльності і не допускає можливості членства юридичних чи фізичних осіб, які беруть тільки майнову участь у його діяльності.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статути виробничих кооперативів можуть містити додаткові вимоги до членів кооперативу, у зв'язку з якими участь фізичних осіб у діяльності кооперативу буде можливою лише за умови дотримання критеріїв фаху (професії), місця проживання та ін. Громадяни можуть бути одночасно членами кількох виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів.

Волевиявлення фізичної особи на вступ до виробничого кооперативу має бути оформлене письмово у вигляді заяви. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Вступний внесок - це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативу для організаційного забезпечення його діяльності. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок - це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу може справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності. Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 10% пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу. Строк внесення пайового внеску новими

Членами виробничого кооперативу, які приймаються після його реєстрації, має бути визначений в статуті кооперативу.

Зі сторони виробничого кооперативу прийняття нового члена відбувається у 2 стадії:

1.рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу;

2.затвердження такого рішення загальними зборами членів виробничого кооперативу.

Основними правами членів кооперативу є:

-- участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.;

-- користування послугами кооперативу;

-- одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

-- одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

-- одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу.

Члени кооперативу також мають право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управляння та посадових осіб та ін.. Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень органів управління кооперативу, а також сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів та статутом виробничого кооперативу можуть бути передбачені інші права та обов'язки його членів. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:

добровільного виходу з кооперативу ;

припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;

виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу;

передачі членом виробничого кооперативу свого паю іншому члену кооперативу або третій особі (якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом);

несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу;

смерті члена кооперативу;

втрати членом кооперативу - юридичною особою свого статусу.

Припинення членства у виробничому кооперативі відбувається у певному порядку та тягне за собою майнові наслідки, передбачені законом та статутом кооперативу. Так, у разі добровільного виходу члена з виробничого кооперативу йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом. При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає після моменту виходу або виключення з кооперативу. У разі виключення з виробничого кооперативу особа, яку виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, аналогічно випадку виходу із кооперативу. У разі смерті члена кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

2.3 Майно виробничого кооперативу

Свою статутну діяльність кооператив здійснює, використовуючи різне майно, що знаходиться в його власності, або на інших правових підставах, наприклад, на основі договору оренди. Відповідно до Цивільного кодексу України до терміна "майно" відносяться його наступні види: речі, цінні папери, а також інші види майна, у тому числі майнові права. Майно є основним об'єктом права власності кооперативу. Утворення майна кооперативу, у тому числі, за рахунок пайових внесків членів кооперативу не означає, що ця частина майна належить членам кооперативу.

Таким чином, пай, внесений членом кооперативу, належить кооперативові на праві власності. Якщо ж особа, яка внесла пай, припиняє своє членство в кооперативі, видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством. Дохід виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Дохід спрямовується на сплату податків та інших обов'язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо. Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

Кооператив в праві за своїм розсудом робити у відношенні приналежного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові й іншим правовим актам і не порушують права й охоронювані законом права й інтереси інших осіб, у тому числі відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися їм іншим способом.

Кооператив реалізує свої права по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном через його органи керування відповідно до їх повноважень у цій частині, установленими законодавством і статутом кооперативу. Право власності на майно виникає в кооперативу з моменту його державної реєстрації і припиняється з моменту його ліквідації або (у ряді випадків) його реорганізації.

Для здійснення господарської та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує пайовий, резервний, неподільний і спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв членів та асоційованих членів кооперативу.

Пай складається з пайового внеску члена кооперативу і відповідної частини чистих активів кооперативу (за винятком неподільного фонду). Склад і порядок визначення паю члена кооперативу визначаються статутом кооперативу.

Активи кооперативу підрозділяються на матеріальні, фінансові і нематеріальні. До матеріальних активів відносяться:

- право на користування землею;

- будинки і спорудження виробничого і невиробничого призначення;

- адміністративні, житлові, дитячі, навчальні, лікувальні, оздоровчі й інші будинки, що знаходяться на балансі кооперативу;

- встановлене і не установлене виробниче устаткування;

- рухоме майно невиробничого призначення;

- запаси сировини, палива і напівфабрикатів (на складах, у цехах і в дорозі), готової продукції;

- майно, основні засоби, будинки і спорудження, земельні ділянки, здані в оренду;

- приналежному кооперативові філії, дочірні компанії, якщо вони не мають статусу юридичної особи, а їхні баланси не розділені з балансом кооперативу.

Фінансові активи кооперативу включають: касову готівку, депозити в банках, внески, чеки, страхові поліси, вкладення в цінні папери; зобов'язання інших організацій по виплаті засобів за поставлену продукцію (комерційний кредит), надання послуг по державних програмах; споживчий кредит; портфельні вкладення в акції, пакети акцій акціонерних товариств, що дають право контролю; паї або пайова участь у діяльності інших підприємств.

Нематеріальні активи - це частина майна кооперативу, представленого ліцензіями й іншими правами на інтелектуальну власність; права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудженнями й устаткуванням.

Для того, щоб визначити величину паю - частина майна кооперативу, на яку членові кооперативу нараховуються визначені виплати, і яка виплачується йому при припиненні членства в кооперативі - необхідно знати величину чистих активів кооперативу. Що ж стосується пайового внеску члена кооперативу, то це відома усім постійна величина, зафіксована в статуті кооперативу.

Складніше визначити величину чистих активів кооперативу Чисті активи змінна величина, яку можна зафіксувати в балансі кооперативу лише на визначений момент, дату, - за підсумками звітного кварталу, півріччя, року. Це означає, що і пай члена кооперативу теж змінна величина. Він може не тільки збільшуватися, але і зменшуватися на визначену дату в залежності від підсумків підприємницької діяльності кооперативах. Тому в статуті кооперативу не слід фіксувати величину паю. У ньому можна записати, що величина чистих активів кооперативу для визначення величини паю фіксується, наприклад, за підсумками звітного року. Тепер, помітимо, стає зрозумілим чому особі, що припинила членство в кооперативі, виплачується вартість паю або видається майно, що відповідає паєві, по закінченні фінансового року і твердження бухгалтерського балансу кооперативу, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

Величина частини чистих активів кооперативу, що входить у пай його члена, визначається шляхом розподілу чистих активів, що виражаються у вартісній формі (за винятком неподільного фонду), на кількість членів кооперативу. Підсумовуючи отримане значення з пайовим внеском, одержуємо величину паю.

Відповідно до п. 2 ст.165 Цивільного кодексу член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.

Що стосується громадян, що не беруть участь у діяльності кооперативу особистою працею, то при їхньому вступі в члени кооперативу доцільно установити, що первісний пайовий внесок вони вносять у повному обсязі. Інша частина пайового внеску працюючих членів кооперативу повинна бути внесена протягом року після державної реєстрації кооперативу в порядку і терміни, передбачені статутом кооперативу.

Порушення терміну формування пайового фонду через затримки внесення окремими членами кооперативу своїх пайових внесків має для кооперативу, принаймні, два негативних наслідки. По-перше, він не зможе через недостачу засобів почати в повному обсязі свою виробничу діяльність.

По-друге, якщо протягом першого року діяльності кооперативу, вважаючи з дня його державної реєстрації, не буде цілком сформований пайовий фонд, кооператив може бути ліквідований за рішенням суду. Ліквідація кооперативу може бути відвернена лише у випадку, якщо рішенням загальних зборів членів кооперативу особи, вчасно не внесшие пайові внески, будуть з нього виключені.

Це дозволить вважати пайовий фонд цілком сформованим, оскільки при визначенні його розміру буде враховуватися менша кількість членів кооперативу. Якщо, наприклад, спочатку в кооперативі було двадцять членів і пайовий внесок був визначений статутом у розмірі одна тисяча карбованців, то до кінця першого року діяльності кооперативу в пайовий фонд повинне бути внесено двадцять тисяч карбованців. Якщо ж два члени кооперативу будуть з нього виключені через порушення порядку внесення пайових внесків, то розмір пайового фонду повинний складати вже не двадцять, а вісімнадцять тисяч карбованців.

На відміну від інших організацій кооперативи можуть створювати з визначеної частини свого майна неподільний фонд, тобто не підлягаючому розділові між членами , крім випадків, передбачених законом. На неподільне майно не може бути звернене стягнення по особистих боргах члена кооперативу.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Пайові внески членів кооперативу та земельні ділянки до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом.

Неподільний фонд звичайно використовується з метою виробничого, науково-технічного й іншого розвитку кооперативу, здійснення їм будівництва (у тому числі житлового для членів і працівників кооперативу), забезпечення безпечних умов праці, рішення соціальних і інших задач, що вимагають капітальних витрат. Частина коштів неподільного фонду кооперативу може скласти його резервний фонд.

Резервний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. У статуті кооперативу або рішенні загальних зборів його членів можуть бути передбачені й інші фонди, необхідні кооперативові для нормальної виробничої діяльності, а також рішення соціальних і інших задач. До таких фондів можна віднести фонд відшкодування шкоди, заподіяного каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я членові або працівникові кооперативу, а також смертю в зв'язку з виконанням членом кооперативу або працівником своїх трудових обов'язків, фонд, призначений на освітні й інші мети, пенсійний, інші фонди. Отримання прибутку реалізується, основним чином, у формі кооперативних виплат членам кооперативу. Кооперативні виплати - частина доходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу, з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю тощо. Кооперативні виплати включають виплати на паї. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20% доходу, визначеного до розподілу. Кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать.

2.4 Управління виробничим кооперативом

Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать також правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія кооперативу. Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено спостережну раду кооперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління (головою кооперативу) чи спостережної ради.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:

Ш затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу;

Ш утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу;

Ш заслуховування звітів його органів управління і органів контролю;

Ш затвердження порядку розподілу доходу кооперативу;

визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв;

Ш визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу;

Ш визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу;

Ш затвердження річного звіту і балансу кооперативу;

Ш затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства;

Ш прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном;

Ш утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників;

Ш прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань;

Ш прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Статутом кооперативу до виняткової компетенції зборів можуть бути віднесені й інші питання його діяльності.

Збори також в праві розглядати і приймати рішення по будь-якому питанню утворення і діяльності кооперативу.

У кооперативі проводиться два види зборів. По-перше, кооператив зобов'язаний щорічно проводити, так звані, чергові загальні збори членів кооперативу. Основна мета проведення чергових зборів - твердження річного звіту, рахунка прибутків і збитків, бухгалтерського балансу, висновку ревізійної комісії (ревізора) кооперативу, аудитора, розподіл прибутку і збитків кооперативу. На чергових зборах можуть також розглядатися й інші питання. Чергові збори скликаються правлінням, а якщо його немає - головою кооперативу за власною ініціативою.

Інший вид зборів - позачергові загальні збори членів кооперативу. Проведення таких зборів не зв'язано з якими-небудь визначеними термінами і питаннями порядку денного. Такі збори скликаються правлінням (головою) кооперативу в зв'язку з :

- рішенням наглядацької ради кооперативу;

- вимозі ревізійної комісії (ревізора) кооперативу;

- вимозі не менш чим десяти відсотків загального числа членів кооперативу.

Скликання позачергових зборів за рішенням наглядацької ради, вимозі ревізійної комісії (ревізора) або за вимогою членів кооперативу повинний бути здійснений правлінням (головою) кооперативу протягом двадцяти днів із дня, коли така вимога була заявлена, або з дня надходження рішення наглядацької ради. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Прийнявши рішення про проведення зборів, правління (голова) кооперативу, інші органи або члени кооперативу, що скликають збори, визначають:

- дату, місце і час проведення збори;

- порядок денний збори;

- порядок повідомлення членам кооперативу про проведення зборів;

- перелік інформації (матеріалів), наданої учасникам зборів перед зборами;

- форму і текст бюлетеня, якщо передбачається таємне голосування.

Одночасно ініціаторами проведення зборів проводиться підготовча робота: організація і розробка проектів документів, що виносяться на збори, підготовка пропозицій по складу секретаріату збори, лічильної комісії, складання тексту і розмноження бюлетенів для голосування і т.п. Що стосується президії зборів, то він, як правило, не обирається, а збори ведуть голова кооперативу, якщо збори скликані їм або правлінням. Якщо ж збори скликані за рішенням наглядацької ради - його веде голова ради.

Не можна залишити без уваги і таке важливе питання - як реєстрація учасників збори. Вона проводиться з двоякою метою:

- підрахувати кількість членів кооперативу, щоб визначити, чи мається кворум, достатній для проведення зборів. Як відомо, збори правомочні приймати рішення, якщо в ньому бере участь більш 50% загального числа членів кооперативу;

- виключити можливість участі в зборах осіб, що не є на день його проведення членами кооперативу.

Прийнявши рішення про скликання зборів, його організатори повинні подбати про те, щоб сповістити про це всім членам кооперативу. Повідомлення про проведення зборів повинне містити:

- дату, час і місце проведення збори;

- питання, включені до порядку денного збори;

-порядок ознайомлення членів кооперативу з інформацією (матеріалами), що підлягає представленню членам кооперативу перед зборами (якщо така інформація маються).

Загальні збори членів кооперативу в праві приймати рішення, якщо на ньому є присутнім більш п'ятдесятьох відсотків загального числа членів кооперативу.

Рішення про перетворення кооперативу в господарське товариство приймається по одноголосному рішенню членів кооперативу. Рішення про виключення члена кооперативу приймається двома третинами голосів присутніх. Кожен член кооперативу незалежно від розміру його паю при прийнятті загальними зборами рішень має один голос.

У кооперативах, у яких збори проводяться порівняно часто (це в основному невеликі по чисельності учасників організації), можливе створення постійне діючих лічильних комісій. До компетенції таких комісій буде віднесена і реєстрація учасників збори, що дозволить проводити неї з більшою відповідальністю і знанням справи.

Комісія створюється в кількості не менш 3-х людина: голова, секретар і члени комісії. Чисельний і персональний склад комісії визначається зборами шляхом відкритого голосування по представленню наглядацької ради або за пропозицією учасників збори. Голова і секретар комісії затверджуються зборами також шляхом відкритого голосування.

До складу лічильної комісії не повинні обиратися члени наглядацької ради, правління, ревізійної комісії (ревізор), голова кооперативу, а також особи, висунуті відповідно до повістки дня збори на ці посади.

Комісія веде облік учасників збори, визначає його кворум. У багатьох організаціях голова комісії повідомляє зборам про те, що кворум мається, після чого приймається рішення про початок роботи збори.

Комісія дає роз'яснення учасникам збори з питань, що виникають у зв'язку з проведенням голосування; забезпечують дотримання порядку ведення голосування, підраховує голосу і підводить підсумки голосування.

Лічильна комісія є робочим органом зборів, що приймають остаточні рішення з питань, віднесеним до її компетенції. Учасники зборів, також як і особи, що ведуть його, зобов'язані приймати до зведення і виконувати рішення комісії.

Відповідно до статті 17 Закону " Про кооперацію" у кооперативі з числом членів більш п'ятдесятьох може бути створений наглядацька рада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчих органів кооперативу і вирішує інші питання, віднесені статутом кооперативу до компетенції його наглядацької ради.

Наглядацька рада кооперативу створюється з членів кооперативу. Число членів наглядацької ради і термін їхніх повноважень визначаються загальними зборами членів кооперативу. Наглядацька рада обирає зі свого складу його голови. Член наглядацької ради одночасно не може бути членом правління або головою кооперативу.

Рішення наглядацької ради приймаються на його засіданнях, що скликаються в міру необхідності, але не рідше чим один раз у півроку. Засідання ради скликаються його головою або особою, його що заміняє. Він скликає засідання за власною ініціативою, за вимогою члена (членів) ради, виконавчого органа суспільства - правління або голови кооперативу, ревізійної комісії (ревізора), не менш чим п'яти відсотків загального числа членів кооперативу, його аудитора.

Готує порядок денний засідання голова ради або особа, його що заміняє. У неї в обов'язковому порядку включаються питання, запропоновані органами й особами, за вимогою яких скликається засідання.

Повідомлення про засідання ради направляється кожному його членові в писемній формі. Засідання правомочне в присутності більш половини обраних членів ради.

Рішення на засіданнях ради приймаються простою більшістю голосів присутніх членів ради, за винятком випадків, коли потрібна одноголосність або кваліфікована більшість голосів (указуються ці випадки). При голосуванні з питань, що вимагають одноголосного рішення або кваліфікованої більшості голосів, не враховуються голоси вибулих членів ради.

При голосуванні кожен член ради володіє одним голосом (у випадку рівності голосів може бути передбачене право вирішального голосу голови ради або особи, його що заміщає). Передача права голосу одним членом ради іншому забороняється. Член ради, що проголосував проти прийнятого більшістю членів ради рішення, або що відмовився взяти участь у голосуванні, вправі подати в письмовому виді свою особливу думку для прилучення до протоколу засідання.

Діловодство ради веде його секретар, призначуваний радою. На засіданні ради в обов'язковому порядку ведеться його протокол. У ньому вказуються:

- місце і дата проведення засідання;

- члени ради й інші особи, що є присутнім на засіданні;

- порядок денний засідання;

- питання, поставлені на голосування, і підсумки голосування по них;

- прийняті рішення.

Протокол підписується головуючим і секретарем ради. Протоколи засідання наглядацької ради зберігаються поряд з документами строгої звітності.

У разі потреби, будь-яке засідання ради може бути відкладене на певний строк за згодою всіх присутніх на засіданні членів ради.

Питання, віднесені до виняткової компетенції наглядацької ради, не можуть бути передані на рішення виконавчих органів кооперативу.

Таким чином, до виняткової компетенції наглядацької ради відносяться наступні питання:

1. Здійснення контролю за дотриманням повноважень і фінансово-господарською діяльністю виконавчого органа кооперативу.

2. Твердження внутрішніх нормативних документів кооперативу, що визначають порядок діяльності його виконавчих органів.

3. Здійснення контролю за скликанням виконавчим органом кооперативу загальних зборів членів кооперативу, виконанням рішень, прийнятих зборами. Здійснення контролю за виконанням цим органом рішень наглядацької ради, ревізійної комісії (ревізора) кооперативу, висновків аудиторської фірми (аудитора).

4. Забезпечення прав членів кооперативу. Контроль за дотриманням ними статутних обов'язків.

5. Ухвалення рішення про здійснення кооперативом великих угод і угод, у здійсненні яких мається зацікавленість.

6. Утворення і припинення повноважень виконавчих органів кооперативу, якщо це право за статутом кооперативу передано наглядацькій раді.

7. Представлення інтересів кооперативу в органах державної влади і місцевого самоврядування при рішенні питань, визначених статтею 23 Закону.

8. Представлення інтересів кооперативу в союзах (асоціаціях) кооперативів при рішенні питань, визначених статтею 25 Закону.

9. Твердження порядку денного і ведення загальних зборів членів кооперативу.

10. Винесення на рішення загальних зборів членів кооперативу наступних питань:

- розміщення і придбання кооперативом цінних паперів;

- рекомендації з розмірів виплачуваних членам наглядацької ради, правління, ревізійної комісії (ревізорові) винагород і компенсацій і визначенню розміру оплати послуг аудиторської фірми (аудитора);

- рекомендації з розподілу прибутку кооперативу;

- рекомендації зі зменшення пайового фонду кооперативу;

- рекомендації з прийому до кооперативу нових членів і припиненню членства в кооперативі;

- рекомендації з реорганізації і ліквідації кооперативу;

- представлення кандидатури на посаду голови кооперативу;

- рекомендації з реорганізації і ліквідації кооперативу.

11. Прийняття рішень і здійснення дій з інших питань, віднесених статутом кооперативу до компетенції наглядацької ради.

Склад повноважень наглядацької ради на вибір членів кооперативу може бути різним. Чим більше чисельний склад членів кооперативу, чим складніше розв'язувані їм задачі, тим більше може бути кількість членів наглядацької ради, а виходить, він може бути наділений більш широкими повноваженнями.

До виконавчих органів кооперативу відносяться голова кооперативу і правління.

Якщо число членів кооперативу більш десяти, він зобов'язаний створити правління. Кількісний склад правління визначається зборами. Персональний склад правління обирається зборами з числа членів кооперативу на термін, передбачений його статутом. Правління очолює голова кооперативу.

Голова кооперативу обирається незалежно від членів правління зборами з числа членів кооперативу на термін, визначений статутом кооперативу. Якщо в кооперативі створений наглядацька рада, голова кооперативу затверджується зборами по представленню наглядацької ради. Статутом кооперативу передбачаються право голови розпоряджатися майном кооперативу, умови оплати його праці, відповідальність за заподіяні збитки, а також підстави для звільнення його від посади.

Правління кооперативу керує діяльністю кооперативу в період між загальними збори членів кооперативу. У компетенцію правління входять питання, не віднесені до виняткової компетенції загальних зборів і наглядацької ради кооперативу.

У межах повноважень, наданих йому статутом, голова кооперативу діє від імені кооперативу без доручення, представляє кооператив в органах державної влади і місцевого самоврядування й організаціях, розпоряджається майном кооперативу, укладає договори і видає доручення, у тому числі з правом передоручення, відкриває рахунка кооперативу в банках і інших кредитних організаціях, здійснює прийом і звільнення найманих робітників, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання членами кооперативу і найманих робітників кооперативу.

Голова несе персональну відповідальність за прийняті їм одноосібно рішення, результати роботи кооперативу, усілякі порушення правових актів і т.д. і т.п. Члени правління, колегіального органа, такої відповідальності практично не несуть. Оскільки небезпека виникнення особистої відповідальності малоймовірна, багато хто з членів правління по різних розуміннях особистого характеру, можуть голосувати при прийнятті правлінням рішення не просто з огляду на, але і підкоряючи думці голови, усвідомлюючи в той же час, що воно неправильно.

Відповідно до ст. 18 Закону "Про кооперацію" для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу загальні збори його членів обирає склад ревізійної комісії. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть одночасно бути членами наглядацької ради і правління суспільства. Природно, що голова кооперативу не може бути членом комісії або ревізором, і навпаки.

Ревізійна комісія (ревізор) кооперативу:

- здійснює перевірку фінансового стану кооперативу за підсумками роботи за фінансовий рік;

- проводить перевірку фінансово-господарської діяльності кооперативу з доручення загальних зборів членів кооперативу; наглядацької ради кооперативу; за вимогою не менш чим десяти відсотків членів кооперативу; за власною ініціативою.

Комісія представляє результати своєї перевірки загальним зборам членів кооперативу, його наглядацькій раді. Члени комісії (ревізор) вправі жадати від посадових осіб кооперативу надання необхідних для перевірки документів.

За підсумками перевірок комісія складає висновок.

Компетенція комісії з питань, не передбаченим Законом, визначається статутом кооперативу, тобто кооператив вправі неї розширити, поставивши перед нею додаткові задачі. Для перевірки фінансово-господарської діяльності і підтвердження фінансової звітності кооперативу виконавчі органи кооперативу можуть залучати зовнішніх аудиторів з числа осіб, що володіють правом на здійснення такої діяльності. Перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу аудиторами здійснюється також за рішенням наглядацької ради кооперативу або за вимогою не менш чим десяти відсотків членів кооперативу. В останньому випадку послуги аудитора оплачуються членами кооперативу, що зажадали такої перевірки.

2.5 Відповідальність членів виробничого кооперативу

Кооператив відповідає за своїми обов'язками всім майном, власником якого він є. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу. Відповідальність члена виробничого кооперативу регулює Господарський Кодекс, ст..108 якого визначає, що члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. Тобто вони покривають борги кооперативу при відсутності в ньому коштів і майна. У цьому випадку члени кооперативу зобов'язані компенсувати відсутню частину боргу (або весь борг) за рахунок своїх власних засобів. Наявність субсидіарної відповідальності насторожує людей при виборі організаційної форми своєї майбутньої діяльності.

Відповідно до статті 8 Закону "Про кооперацію" та ч.2 ст.164 ЦК у статуті повинні бути визначені розмір і умови субсидіарної відповідальності членів кооперативу по його боргах. Що стосується розміру відповідальності, то такий запис означає, що самі загальні збори членів кооперативу, повинні вирішити, яку суму в нього внести. Закон відносить рішення цього питання до компетенції зборів, що затверджує статут або зміни, що вносять у його.

У свою чергу, Закон "Про кооперацію" взагалі не зробив ніякого застереження у відношенні величини субсидіарної відповідальності членів кооперативів, не позначив її нижньої границі. У той же час, це питання дуже важливе. У визначеній ситуації членам кооперативу, може бути, прийдеться вирішувати: або поступитися частиною власних засобів, або ж кооператив буде оголошений банкрутом, а його майно буде розпродане для того, щоб погасити його борги. У цьому випадку члени кооперативу втратять усе майно, що належить кооперативові на праві власності, кооператив буде ліквідований. Виходячи з цього, не слід мінімізувати в статуті кооперативу величину субсидіарної відповідальність його членів. Вона повинна бути такий, яку в стані заплатити члени кооперативу при виникненні небезпеки ліквідації кооперативу через його нездатність заплатити свої борги. Звертання стягнення на пай члена кооперативу по його особистих боргах допускається лише при недоліку іншого майна для покриття таких боргів у порядку, передбаченому статутом кооперативу. Стягнення по особистих боргах члена кооперативу не може бути звернене на неподільний фонд кооперативу. Після вилучення паю або його частини кооперативові варто визначити своє відношення до свого члена, що не має паю, або якщо має лише частина його. У цьому випадку можуть бути прийняті різні рішення. Можливо, член кооперативу візьме зобов'язання у визначений термін відновити пай або пайовий внесок, і кооператив - наглядацька рада або правління, якщо немає наглядацької ради, з ним погодиться, прийнявши відповідне рішення. У противному випадку він повинний бути виключений із членів кооперативу рішенням загальних зборів членів кооперативу. Така підстава для виключення члена кооперативу повинне бути передбачено статутом кооперативу.

Розділ 3. Припинення діяльності виробничого кооперативу

3.1 Реорганізація виробничого кооперативу

Відповідно до статті 28 Закону "Про кооперацію" реорганізація кооперативу у формі злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення може бути здійснена добровільно за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Рішення про реорганізацію (за винятком перетворення в господарське товариство), приймаються трьома чвертями голосів присутніх на загальних зборах членів кооперативу. Рішення про перетворення кооперативу в господарське товариство або суспільство приймається по одноголосному рішенню членів кооперативу.

При реорганізації кооперативу складаються передатний акт або розділовий баланс, що повинні містити положення про правонаступництво по всіх зобов'язаннях реорганізованої юридичної особи у відношенні всіх його кредиторів і боржників, включаючи і зобов'язання, що заперечуються сторонами. Передатний акт і розділовий баланс затверджуються засновниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про реорганізації юридичних осіб, і представляються разом з установчими документами для державної реєстрації знову виниклих юридичних осіб або внесення змін в установчі документи існуючих юридичних осіб. He надання разом з установчими документами відповідно передатного акта або розділового балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво по зобов'язаннях реорганізованої юридичної особи, тягнуть за собою відмовлення в державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб.

При складанні розділового балансу можливі різного роду зловживання на користь однієї або декількох сторін.

Передатний акт або розділовий баланс затверджуються загальними зборами членів кооперативу, що прийняли рішення про реорганізацію кооперативу, і представляються разом з установчими документами для державної реєстрації знову виниклого кооперативу (кооперативів) або для внесення змін в установчий документ існуючого кооперативу

Кооператив вважається реорганізованим, за винятком реорганізації у формі приєднання, з моменту державної реєстрації знову виниклих кооперативів.

3.2 Порядок здійснення ліквідації кооперативу

Ліквідація юридичної особи означає її припинення без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. Ліквідація кооперативу здійснюється згідно Закону "Про кооперацію".

Підстави ліквідації виробничого кооперативу:

1. Кооператив може бути ліквідований за рішенням загальних зборів членів кооперативу, у тому числі в зв'язку із закінченням терміну, на який він був створений, досягненням мети, заради якої він був створений, або в зв'язку з визнанням судом недійсної державної реєстрації кооперативу внаслідок допущених при його створенні порушень закону або інших правових актів, якщо ці порушення носять непереборний характер. Рішення про ліквідацію кооперативу приймається трьома чвертями голосів присутніх на зборах членів кооперативу.

2. Кооператив може бути ліквідований за рішенням суду у випадку здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії), або у випадку здійснення діяльності, забороненої законом, або у випадку інших кількаразових або грубих порушень закону, а також інших правових актів. Відповідно до статті 29 Закону "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу або орган, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу, призначають за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію кооперативу, ліквідаційну комісію. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по керуванню справами кооперативу. Ліквідаційна комісія від його імені виступає в суді.

Комісія поміщає в органах печатки, у яких публікуються дані про реєстрації юридичних осіб, повідомлення про ліквідацію кооперативу, порядку і термінах для пред'явлення вимог його кредиторами. Термін для пред'явлення вимог не може бути менш двох місяців з дати опублікування повідомлення.

У випадку, якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію кооперативу він не мав зобов'язань перед кредиторами, майно кооперативу підлягає розподілові між його членами в порядку, передбаченому статутом кооперативу або угодою між членами кооперативу.

Ліквідаційна комісія вживає заходів до виявлення кредиторів і одержанню дебіторської заборгованості, а також у писемній формі повідомляє кредиторів про ліквідацію суспільства. По закінченні терміну для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що містить зведення про склад майна ліквідованого кооперативу, пред'явлених кредиторами вимогах, а також результати їхнього розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується загальними зборами членів кооперативу за узгодженням з органом, що здійснив державну реєстрацію ліквідованого кооперативу.

Якщо наявних у ліквідованого кооперативу коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія здійснює продаж іншого майна з публічних торгів у порядку, установленому для виконання судових рішень.

У випадку відмовлення ліквідаційної комісії в задоволенні вимог кредитора або відхилення від їхнього розгляду, кредитор в праві до твердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна кооперативу, що залишилося.

Вимоги кредитора, заявлені після витікання терміну, установленого ліквідаційною комісією для їхнього пред'явлення, задовольняються з майна кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених у термін.

Вимоги кредиторів, не вдоволені через недостатність майна кооперативу, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався з позовом у суд, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.

Після завершення розрахунків із кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується загальними зборами членів кооперативу за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб. Що залишилося після задоволення вимог кредиторів майно кооперативу підлягає розподілові між його членами в порядку, передбаченому статутом кооперативу або угодою між членами кооперативу.

Висновок

Виробничі кооперативи займають самостійне місце у системі юридичних осіб приватного права.

Законодавчу базу по функціонуванню виробничих кооперативів складають Цивільний та Господарський кодекси України, а також Закони України "Про кооперацію" і "Про сільськогосподарську кооперацію", в яких визначено правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів можуть встановлюватися й іншими законами.

Специфічні особливості правового статусу кооперативу, у якому його член є одночасно працівником кооперативу і його хазяїном, дозволяють затверджувати, що виробничий кооператив більш здатний забезпечити соціальну рівність (саме рівність, а не зрівнялівку) його учасників.

Кооперативи тісно зв'язані з територією, на якій вони базуються. Не переслідуючи витяг прибутку як основну мету, вони не зацікавлені у вивозі капіталу за кордон. Їхня діяльність орієнтована на використання місцевих кадрових, сировинних, виробничих ресурсів, розширення вітчизняного виробництва, забезпечення товарами і послугами не тільки своїх членів, але і населення території, на якій діє кооператив.

Можна сказати, що виробничі кооперативи є одними з найбільш адекватних ринковим формам господарювання організаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності. Це забезпечується завдяки наявності в них усіх ознак і вимог до суб'єктів підприємницької діяльності, а саме:

а) права власності на складкове майно (кошти), вироблену продукцію, отримані доходи, набуте за рахунок останніх та на інших законних підставах майно;

б) наявності статусу юридичної особи;

в) підприємницького характеру діяльності, тобто орієнтування її на отримання прибутку;

г) можливості широкого вибору для засновників того виду кооперативу, який найбільше відповідає їхнім інтересам і вимогам законодавства (щодо обсягу відповідальності, порядку управління справами, можливості акумулювання коштів тощо).

Але стан правового регулювання виробничих кооперативів в Україні не відповідає потребам розвитку господарських відносин на сучасному етапі економічних перетворень.

Тому ,на мою думку, необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України, виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації й об'єднавши їх у самостійну групу юридичних осіб - кооперативи, дати єдине поняття кооперативу, закріпити загальні начала і принципи їхньої діяльності, а потім вказати на специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речі сказати, повинно бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.

Перелік використаних нормативно-правових актів та літератури

1. Конституція України 1996р.

2. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповн.станом на 10 верес.2010р.-К.:ПАЛИВОДА А.В.,2010.

3. Господарський кодекс України.-К.:Юрінком Інтер,2010.

4. Закон України "Про кооперацію" від 10.07.2003 р.

5. 10.Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.2004р.

6. 11.Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 20.08.2010р.

7. Конституція СРСР 1936р.

8. Цивільне право України. Загальна частина: підручник/за ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А.Майданика.-3-тє вид.,перероб. і допов.-К.:Юрінком

9. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище.- К.:Знання,1998.

10. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права:Монографія. -К.:Інститут держави і права ім..В.М.Корецьког

11. Мілаш В.С. Господарське право. Курс лекцій: У 2 ч.- Ч.1- Х.:Право,2008.

12. Конституція СРСР 1936р.

13. Цивільне право України:Академічний курс:Підруч.:У двох томах/За заг.ред.Я.М,Шевченко.-Т.1.Загальна частина.- К.:Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре",2004.

14. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т.- 4-те вид.,перероб. і допов./за ред..О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця.-К.:Юрінком Інтер,2011.

15. Заіка Ю.О.Українське цивільне право.Навч.посібник.-К.:Істина,2005.

16. Цивільне право: навчальний посібник / За заг. ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка, 2004.

17.Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.