Граматична характеристика вільного поєднання в структурі простого речення

2) V f + (Adj 5 + S 5): Нічого, каже, і на тому світі душа козацьким сміхом засміється, а вороги хай думають, що грім! (Л. Костенко);

3) S 1-7 + (Praep + Adj 5 + S 5): До речі, якраз саме в цьому місці живуть сині стрекози з оксамитовим крильцями (О. Жовна);

4) S 1-7 + (Praep + S 2,5,6 + Praep + S 2,4,5,6): …він саме переходив вагонами не в міру розхитаного пасажирського потяга сполученням із Франківська до Києва зі свого 18-го в буфетний 9-ий… (Ю. Андрухович);

5) S 1-7 + (Praep + S 5 + Conjuct + S 5): Імператорові стало відомо про дружбу між жоною і сином (П. Загребельний) та S 1-7 + (S 2 + Praep + S 5): Дивно, чому вона, Ляля, ніколи не замислювалася над стосунками Масюні з Рюриком? (М. Гримич);

6) цілісні словосполучення моделей Adj 2 + S 2 та Praep + Adj 2 + S 2 у ролі детермінанта: Здається, не плив я човником тієї ночі по Десні (О. Довженко); А між тим у Сашка з першого дня у війську були чималі неприємності (Ю. Покальчук).

Конструкції з ад'юнктом-генітивом, між компонентами яких підрядний зв'язок реалізовується у формі вільного поєднання, становлять лише одну формальну-структурну модель - S 1-7 + S 2: Король із казки Андерсена такі зажурені мав очі (Г. Мазуренко); [Зарембський] Нам тісно танцювати! Земля старої Польщі ввігнулася під нами, як старий селянський тік (М. Куліш). Генітив у таких сполуках характеризується переміщенням до ад'єктивної сфери, зумовлюючи встановлення атрибутивних семантико-синтаксичних відношень найрізноманітніших відтінків.

Прийменниковий родовий, транспонуючись в ад'єктивну сферу, входить до складу побудов також однієї формально-структурної моделі - S 1-7 + Praep + S 2, де зумовлює встановлення атрибутивних семантико-синтаксичних відношень, напр.: Євпраксія мовчала. Вісті з Італії не обходили її (П. Загребельний); На мої білостінні міста впала темна утомлена тиша - ніби тінь від хреста (І. Римарук). Проте, переміщуючись до адвербіальної сфери, генітив з препозитивом виконує роль ад'юнкта в утвореннях чотирьох формально-структурних моделей:

1) V f + Praep + S 2: Накази партії треба виконувати без найменших ухилів (В. Винниченко); І лиш діди, як сонце похолоне, Розказують повільно, ніби сон, Що бивсь він до останнього патрона І не хотів здаватися в полон (В. Симоненко);

2) Adj + Praep + S 2: Безумна з горя, я крикну місяцю і зорям у млу ночей, у вир хуртеч (О. Лятуринська); [Зарембський] Ні! Це після деяких сьогоднішніх неприємних для мене новин і оказій (М. Куліш);

3) Part + Praep + S 2: Чи плем'я, знищене для битви, помстилось голосом співця? (Л. Костенко); Цей біль - як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль (В. Стус);

4) Adv + Praep + S 2: …дід Влодко нічого про їхні справи не знав, лиш говорив як завжди […] просто і виразно до моторошности (Ю. Покальчук).

Унаслідок певних дериваційних процесів прийменниковий генітив посідає місце адвербіальної синтаксеми, що на формально-граматичному рівні виявляється у встановленні між ним та предикативним центром речення детермінантного синтаксичного зв'язку, єдиною формою реалізації якого є вільне поєднання, пор.: Зверніть увагу на той факт, що ми брали для допомоги собі навіть генералів… (Т. Осьмачка) < Ми брали навіть генералів, щоб вони нам допомагали і под. Прийменниково-відмінковий комплекс генітива в таких випадках спеціалізується на виконанні різноманітних обставинних функцій.

Орудний відмінок, транспонуючись до адвербіальної й ад'єктивної зони, втрачає здатність посідати позиції, відкриті валентністю предиката, що у свою чергу унеможливлює реалізацію зв'язку його з синтаксичною домінантою у формі керування. Доволі часто безприйменниковий інструменталь функціонує в адвербіальній сфері, виступаючи ад'юнктом у конструкціях двох формально-структурних моделей:

1) V f + S 5: Мій біль бринить, зате, коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! (О. Теліга); [Річард] …Бувало, мріють чорнії гондоли, вітрилами срібляться кораблі… (Леся Українка);

2) Adj + S 5: Ця земля сильна військом і зброєю, обильна всілякими товарами, з усіх боків оточена горами, покрита лісом і ріками, що творять її природні кордони (П. Загребельний).

Малорозповсюдженими є випадки переміщення безприйменникового орудного до ад'єктивної сфери, за якого він підпорядковується субстантивам (формально-структурна модель - S 1-7 + S 5), напр.: Голова кругла, під циркуль, ніс чобітком, а стільки зарозумілости, що лише люлечки не вистачає (В. Шкляр).

На відміну від безприйменникового, прийменниковий орудний більш поширений в ад'єктивній сфері, проте, транспонуючись в адвербіальну, з'єднується з меншою кількістю синтаксичних домінант. Отож, конструкції з ад'юнктом, вираженим прийменниково-відмінковим комплексом інструменталя, представлені двома формально-структурними моделями:

1) V f + Praep + S 5: Ляля з огидою взяла рукопис (М. Гримич); Проходячи повз нас, хтось із хлопців запитав, як мені здалося, з іронією: - Тебе сьогодні чекати? (О. Жовна);

2) S 1-7 + Praep + S 5: І навіть невикористаний балончик з газом нічим тут не міг помогти (Ю. Андрухович); Била суху порохняву дорогу між горами й думала, думала (М. Матіос).

Орудний з-поміж інших відмінків найбільше спрямований в адвербіальну сферу. Доволі поширеним явищем сучасної української мови є посідання ним у реченнєвій структурі детермінантної позиції. Що стосується орудного безприйменникового, то він спроможний виконувати тільки темпоральну семантичну функцію, яку можна диференціювати на вираження абсолютного часу, напр.: Не раз і не два Малуша навіть плакала вечорами в своїй хлівині (С. Скляренко) та вираження відносного часу, напр.: Малим я Сокільського лісу боявся, смерекового (В. Герасим'юк). Комплекс інструменталя з препозитивом вирізняється розмаїттям адвербіальної семантики, виражаючи локативне значення: Я дивлюсь з-під опущених вій, як цвіте за вікном далина (В. Сосюра); темпоральне: Він знав, що його лист дійде до уряду, і хотів помститись нам перед смертю (В. Винниченко); каузальне: Після належних повітань Генріх не стримався і досить виразно натякнув, що прибув сюди за порадою одного вельми цінного друга й помічника (П. Загребельний); кондиціональне: Він поїхав під свистом куль легкою ристю до лав, знаючи, що спокійна й привітна усмішка повинна бути на його губах (Ю. Яновський) тощо.

Четвертий розділ „Напівпериферійна зона функціонування вільного поєднання” присвячено аналізу формально-структурних моделей конструкцій з ад'юнктом-локативом та -акузативом, тут також указано на сфери транспозиції цих відмінків за їхнього зв'язку з синтаксичною домінантою підрядним зв'язком у формі вільного поєднання.

Специфічні властивості локатива (зокрема, повсюдне вживання з прийменником та вузькість його використання - здебільшого в еквівалентних морфологізованим прислівникам семантико-синтаксичних і, відповідно, формально-граматичних позиціях) актуалізували його схильність до транспозиції в адвербіальну сферу. У ній місцевий відмінок найчастіше сполучається вільним поєднанням з предикативним центром речення, спричиняючи встановлення різноманітних адвербіальних семантико-синтаксичних відношень: локативних - Ми, володарі степу й баских табунів, на місцях оцих заповітних для вцілілої сарни і двох кабанів спромоглися зробить заповідник (Л. Костенко); темпоральних - Чи о весняній радісній порі ви їздили колись до Межигір'я і ночували в драному шатрі, де крізь дірки просвічують сузір'я? (Ю. Клен); кондиціональних - І всіх нас буде катовано і вбито в страшних муках (В. Винниченко); допустових - Ти і в стражданні гарна (Л. Костенко); каузальних - А тоді вистрілив угору і натовп селян завмер у жасі, бо що мало бути потім, одному Богові знати! (Ю. Покальчук) та різного роду синкретичних - Хіба вона [Корнелія] була б тягарем у дорозі? (М. Матіос) тощо.

За функціонування в адвербіальній сфері локатив є досить поширеним і в прислівній позиції, входячи ад'юнктом до складу конструкцій таких формально структурних моделей:

1) V f + S 6 . Потрібно уточнити особливості використання місцевого відмінка іменників-абстрактних назв при предикатах локативного процесу. Специфіка таких словоформ полягає в тому, що навіть при процесуально-локативних предикатах вони, на відміну від місцевого відмінка іменників-конкретних назв, не здатні заповнити позицію субстанційної локативної синтаксеми через відсутність просторової семантики, їхня поява при цих предикатах є наслідком дериваційних перетворень, пор.: Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти в журбі! (Л. Костенко) < Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти + Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди побути в журбі < Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти + Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди пожуритися. Таким чином, місцевий відмінок іменників-абстрактних назв при предикатах локативного процесу посідає місце не субстанційної локативної синтаксеми, а адвербіальної, тому не характеризується валентним зв'язком з цим предикатом, а отже, не є керованим.

2) Part + S 6: ...були також сусід із помешкання поверхом вище, знайдений з двома кулями в потилиці у своїй приватній таксівці, а також одна редакційна секретарка, задушена ланцюгами в ліфті... (Ю. Андрухович);

3) Adj + S 6: Вільтруд крутилася десь позаду них, готова до послуг і допомоги, так само нетерпляча в очікуванні свого щастя (П. Загребельний);

4) Adjsuperlat + S6: Найблискучіша в Парижі вулиця - Ріволі - вступила в годину найбільшої метушні (Ю. Яновський);

5) Advsuperlat + S6: Главачка напевне знала, що Каріна - законодавиця моди в містечку, вона одягається найкраще в місті, бо її Рафік має зв'язки (М. Гримич).

Суттєвою властивістю локатива є й переміщення до ад'єктивної сфери, де він у сполуках із субстантивом набуває атрибутивної семантики різних відтінків (формально-структурна модель - S 1-7 + S 6), напр.: Незалежність, хоч і п'ятихвилинна, все-таки є незалежність, яка нагадує ще не стурбовану звірину в норі (Т. Осьмачка); Воно [обличчя] тепер було ледь-ледь рожеве, як ніжний білий мармур при ранішньому сонці... (В. Винниченко).

Незважаючи на те, що безприйменниковий знахідний є типовим сильнокерованим відмінком, він також виявляє здатність підпорядковуватися синтаксичній домінанті вільним поєднанням. Транспонуючись до адвербіальної сфери, акузатив сполучається з предикативним центром речення, напр.: [Річард] Здається, день і ніч не відступав би від роботи! (Леся Українка) та з дієсловами руху, міри ваги й міри вартості, напр.: Я не зроблю цього тільки тому, що ми від'їхали вже тридцять кілометрів і не маємо права затримуватися (В. Нестайко); Десять мільйонів злотих коштує мені ця шкода, але гірш за все - це втрата славетного алмаза, що важив 123 карати і був першим каменем на Україні і в цілій Польщі (І. Кочерга).

Транспонуючись до адвербіальної сфери й виконуючи роль ад'юнкта стосовно предикативного центру речення, прийменниковий знахідний виявляє більше семантичних відтінків, ніж безприйменниковий, і набуває не лише темпорального значення, а й кондиціонального, каузального, а також синкретичного темпорально-каузального напр.: Ця думка прийшла десь аж під ранок, після безсонної ночі (Ю. Мушкетик); Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку (В. Стус); Це - моя початкова школа віротерпіння, з якої Я сама себе ладна відчислити за неуспішність (О. Забужко); Там також не світилося - хтось вельми заощадливо повимикав на ніч усі лампи (Ю. Андрухович) і под.

Акузатив з препозитивом в адвербіальній функції, окрім предикативного центру речення, вільно поєднується й з іншими синтаксичними домінантами, входячи до складу побудов таких формально-структурних моделей:

1) V f + Praep + S 4: Мовчать листки промоклі, і срібло крапельок свій зупинило біг, неначе дивляться в малюсінькі біноклі на мене очі їх… (В. Сосюра); Як навіжена, прискакала, Нептуна в губи цілувала… (І. Котляревський);

2) Part + Praep + S 4: Волосся фарбоване під мімозу, обличчя в стані анабіозу (Л. Костенко); Я приїхала в осінь, по губи наповнена морем, Мій застояний смуток ніхто іще не сколотив… (О. Забужко);

3) Adj + Praep + S 4: Спочатку я певен був, побачивши те військо, наїжене списами, незчисленне, на силу свіже, на одвагу дуже, що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги (Леся Українка); Мої предки не вбогі були На пісні та свячені ножі (О. Забужко).

Розповсюдженими є явища транспозиції прийменникового знахідного й до атрибутивної сфери, коли він виступає ад'юнктом щодо синтаксичної домінанти-субстантива (формально-структурна модель - S 1-7 + Praep + S 4 ), зумовлюючи в таких конструкціях реалізацію атрибутивних семантико-синтаксичних відношень, напр.: І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина (П. Загребельний); Замасти заіржавілі петлі скрипучої хвіртки в рай (І. Римарук); подекуди з нашаруванням адвербіальних відтінків, напр.: Ніч на Купайла дуже значна для українського народу (І. Нечуй-Левицький); Я гетьман ваш, я, звиклий до пошани, оце мій самосуд під самосад (Л. Костенко) тощо.

У п'ятому розділі „Периферійна зона функціонування вільного поєднання” висвітлено специфіку конструкцій з вільним поєднанням, у яких роль ад'юнкта виконують датив та номінатив.

Транспозиції датива - як прийменникового, так і безприйменникового - не набули поширення. Переміщуючись до атрибутивної сфери, він підпорядковується обмеженій групі субстантивів (формально-структурні моделі S1-7 + S3 і S1-7 + Praep + S3), напр.: Ми, дівчата, умовились зійтися о пів до одинадцятої коло пам'ятника Шиллерові. Ходім! (І. Вільде); Довго дивилась вона на шлях услід їм і співчутливо хитала головою (Б. Антонечко-Давидович), до того ж безприйменниковий давальний ще вільно поєднується і з предикативним номінативом, напр.: Прости, що я не син, не син Тобі ще, Бо й Ти - не мати, бранко степова! (Є. Маланюк). В адвербіальній функції датив розміщується в детермінантній позиції, підпорядковуючись предикативному центру речення, напр.: Вона сміялася і жартувала з клієнтами, як інші, реготала з дотепів, раділа новим сукням і смачному шоколадові і нічого не пам'ятала про минуле (Ю. Покальчук); Але Андрій всупереч загальному оптимізмові був у полоні меланхолії (І. Багряний) й ін.

У разі, якщо опорний компонент має форму непрямого відмінка, а прикладка все одно вживається в називному, ад'юнкт ніби кам'яніє, перетворюючись на незмінну форму. Тоді він не зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю синтаксичної домінанти, не дублює її морфологічної форми, тому синтаксичний зв'язок між компонентами цих конструкцій встановлюється лише на основі їхнього зовнішнього взаєморозташування, що є показником вільного поєднання. Отже, виокремлюємо такі різновиди прикладок, які сполучаються з означуваним іменником у непрямому відмінку підрядним синтаксичним зв'язком у формі вільного поєднання у відмінковому вияві (формально-структурна модель - S1-7 + S1):

1) деякі географічні назви: Степан Петрович вийшов на станції Водяна, що була три кілометри од „Досягнення Жовтня” (В. Винниченко); Відколи ще бував улітку на дідовому хуторі біля села Боголюби під Луцьком на Волині, то однак мав і жіноче товариство (Ю. Покальчук);

2) назви установ, організацій, фестивалів, вироблених продуктів тощо, напр.: Майже навпроти готелю „Львів” був скверик і автостоянка… (Ю. Винничук); Я взяв у буфеті тарілку салату „Дністер” і березовий сік (Л. Дереш);

3) номінативні одиниці на зразок магістраль Харків - Донецьк, поєдинок Петренко - Михайлюк тощо, напр.: Мати […] влаштувалася провідницею на поїзд Ковель - Москва (О. Ірванець); Тож не виключено, що тепер Ніколь із Кейтом і справді можуть випередити парочку Круз - Холмс і одружитися раніше за них (Україна молода);

4) назви організацій, різного типу закладів, творів, книг тощо, оформленні словосполучення або реченням, напр.: Зрозуміло, що це викликало чергові прокльони, а в кількох середніх школах Львова і Галичини книгу „Література могла бути іншою” навіть привселюдно спалили під час урочистих лінійок з нагоди дня знань (Ю. Андрухович); Вона стояла на виставці перед картиною „Мак червоний в росі…” і розгублено мацала у себе на голові заколоту в коси маківку (М. Гримич).

У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

У Додатку подано порівняльну таблицю особливостей керування й вільного поєднання як форм підрядного синтаксичного зв'язку, зведені таблиці формально-структурних моделей конструкцій, у яких підрядний зв'язок встановлюється у формі власне-вільного поєднання та вільного поєднання у відмінковому вияві й узагальнювальну таблицю транспозицій відмінків за їхнього підпорядкування синтаксичній домінанті вільним поєднанням.

ВИСНОВКИ

Основний підсумок дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття „вільне поєднання” з позицій синтаксичного підходу до кваліфікації синтаксичних зв'язків, з'ясуванні статусу вільного поєднання в системі синтаксичних зв'язків української мови, окресленні й описі сфер його функціонування.

1. Сьогодні суто морфологічний підхід до інтерпретації граматичних явищ не задовольняє потреби мовознавства. Зважаючи на це, до кваліфікації підрядного зв'язку застосовуємо синтаксичний підхід та, як допоміжний, семантичний, відповідного до чого реалізація підрядного зв'язку в тій чи тій формі залежить не від морфологічного вираження ад'юнкта, а від його синтаксичної позиції щодо синтаксичної домінанти та семантико-синтаксичних відношень, що між ними встановлюються.

2. Вільне поєднання - форма підрядного синтаксичного зв'язку, за якої ад'юнкт знаходиться поза валентною рамкою синтаксичної домінанти, тобто не посідає позицію, відкриту її семантико-синтаксичною валентністю, таким чином, синтаксична домінанта не впливає на вибір морфологічної форми ад'юнкта. За формальними показниками вільне поєднання диференціюють на власне-вільне поєднання (функціонує у конструкціях, де ад'юнкт належить до класів незмінних слів) і вільне поєднання у відмінковому вияві (встановлюються у сполуках, де ад'юнктом виступає відмінок у некатегорійному значенні).

Відсутність морфологічних показників вільного поєднання спричинила переважання в його характері семантичного чинника над граматичним. Нерегулярними ознаками цієї форми підрядного зв'язку є порядок слів, зокрема, контактне розташування компонентів, та комунікативна настанова адресата, від врахування якої подекуди також залежить правильний вибір синтаксичної домінанти.

3. Вільне поєднання - одна з чотирьох форм реалізації підрядного прислівного й єдина форма репрезентації підрядного детермінантного синтаксичного зв'язку.

За синтаксичного погляду на підрядний зв'язок межі вільного поєднання, з одного боку, розширюються - за рахунок відмінкових форм, що функціонують в адвербіальній чи ад'єктивній сфері, які традиційно вважали слабкокерованими, а з іншого боку, звужуються, бо інфінітиви, що посідають синтаксичну позицію об'єктної субстанційної синтаксеми при предикатах певних лексико-семантичних груп, і прислівники, що є еквівалентами локативних синтаксем при локативних предикатах, потрактовуємо як керовані форми.

4. Приймаючи синтаксичний підхід до витлумачення природи підрядного синтаксичного зв'язку, натрапляємо на проблему розмежування таких його форм, як слабке керування й вільне поєднання у відмінковому вияві, підґрунтям розв'язання якої беремо диференційні ознаки цих двох форм підрядного зв'язку - валентно чи невалентно зумовлена позиція ад'юнкта щодо синтаксичної домінанти та характер семантико-синтаксичних відношень між синтаксичною домінантою й ад'юнктом.

5. Однією із специфічних рис вільного поєднання є його вторинність, тобто поява в структурі речення внаслідок певних дериваційних перетворень.

6. Цілісні словосполучення функціонують у мові як незмінні елементи й цим наближаються до класів незмінних слів, а тому у випадках незумовленості їх семантико-синтаксичною валентністю синтаксичної домінанти підпорядкування цих одиниць реалізовується у формі власне-вільного поєднання.

7. У сучасній українській мові вільно поєднуватися з синтаксичною домінантою може практично будь-який відмінок, окрім кличного, єдиною умовою цього є втрата ним предметної семантики через транспозицію до атрибутивної чи адвербіальної сфери.

8. Найпоширенішими конструкціями, у яких підрядний зв'язок встановлюється у формі вільного поєднання, є конструкції з ад'юнктом, що належить до класу незмінних слів - прислівником, інфінітивом або незмінним прикметником, а тому такі побудови утворюють ядерну зону функціонування цієї форми підрядного зв'язку. Напів'ядерну зону вільного поєднання становлять побудови з ад'юнктами, вираженими цілісними словосполученнями, родовим й орудним відмінком. У напівпериферійній зоні вільного поєднання розташовані сполуки з ад'юнктом-локативом та -акузативом. Периферійну зону вільного поєднання формують побудови, у яких роль ад'юнкта виконує датив або номінатив.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кобченко Н.В. Вільне поєднання у відмінковому вияві (До постановки проблеми) // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - Вип. 67. - Серія: Філол. науки (мовознавство). - С. 61-66.

2. Кобченко Н.В. Вільне поєднання безприйменникового генітива // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. / МОН України. Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - Вип. 2. - С. 113-120.

3. Кобченко Н.В. Реалізація вільного поєднання в конструкціях з прикладкою // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського: Зб. наук. праць. - Серія: Філологія. - Вінниця: Вид-во „Діло”™ СПД Данилюк В.Г., 2006. - Вип. 8. - С. 59-64.

4. Кобченко Н.В. Слабке керування й вільне поєднання у відмінковому вияві як реалізація валентної й невалентної сполучуваності // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Вип. 15. - С. 265-269.

5. Кобченко Н.В. Дериваційна природа вільного поєднання в конструкціях з дативом // Вісник Прикарпат. нац. ун-ту ім. Василя Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ: Вид.-дизайнер. від. ЦІТ, 2007. - Вип. ХV-ХVІІІ. - С. 164-167.

6. Кобченко Н.В. Форми підрядного зв'язку інфінітива з синтаксичною домінантою // Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. - Вип. 73. - Серія: Філол. науки (мовознавство): У 2 ч. - Ч. 1. - С. 59-67.

7. Кобченко Н.В. Вільне поєднання на тлі синтаксичної деривації // Наук. пр. Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: Філол. науки. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - Вип. 15. - Т.1. - С. 85-88.

8. Кобченко Н.В. Проекція семантико-синтаксичної позиції локатива на рівень формально-граматичний // Укр. мова. - 2007. - № 4. - С. 53-64.

9. Кобченко Н.В. Специфіка вільного поєднання (До характеристики категорії підрядності) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. статей за матер. V Міжнар. наук. конференц. - Черкаси: Ант, 2007. - С. 68-70.

10. Кобченко Н.В. Контекст як критерій диференціації слабкого керування й вільного поєднання у відмінковому вияві // Имя и слово: Материалы международ. науч. конф., Брест, 19-20 апреля 2007 г.: В 2 ч. - Брест, 2007. - Ч. 1. - С. 208-211.

Анотація

кобченко Н.В. Граматична характеристика вільного поєднання в структурі простого речення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2008.

У дисертації висвітлено специфіку однієї з форм підрядного синтаксичного зв'язку - вільного поєднання. До кваліфікації типів синтаксичного зв'язку та їхніх форм застосовано синтаксичний підхід, з позицій якого переглянуто традиційне розуміння поняття „вільне поєднання”, відкориговано його межі та визначено його статус у системі синтаксичних зв'язків сучасної української мови, обґрунтовано критерії диференціації слабкого керування та вільного поєднання у відмінковому вияві. Описано формально-структурні моделі конструкцій, між компонентами яких підрядний зв'язок реалізовується у формі вільного поєднання, а також простежено тип семантико-синтаксичних відношень, що встановлюється в цих конструкціях. Особливу увагу приділено аналізові вільного поєднання у відмінковому вияві, з'ясовано потенціал кожного відмінка вільно поєднуватися з синтаксичною домінантою, та схарактеризовано умови, за яких це відбувається. Окреслено ядерну, напів'ядерну, напівпериферійну й периферійну зони функціонування вільного поєднання.

Ключові слова: підрядний синтаксичний зв'язок, форма підрядного зв'язку, власне-вільне поєднання та вільне поєднання у відмінковому вияві, синтаксична позиція (валентно/ невалентно зумовлена), семантико-синтаксична валентність, семантико-синтаксичні відношення, синтаксична домінанта, ад'юнкт, категорійна/ некатегорійна функція відмінка.

АННОТАЦИЯ

Кобченко Н.В. Грамматическая характеристика свободного соединения в структуре простого предложения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2008.

В диссертации описана специфика одной из форм подчинительной синтаксической связи - свободного соединения. К квалификации типов синтаксической связи и их форм применяется синтаксических подход, с позиций которого пересмотрена традиционная трактовка понятия „свободное присоединение”, откорректированы его границы и определен его статус в системе синтаксических связей современного украинского языка, обоснованы критерии дифференциации слабого управления и свободного соединения в падежном выражении. Описаны формально-структурные модели конструкций, между компонентами которых подчинительная связь реализуется в форме свободного соединения, а также прослежен тип семантико-синтаксических отношений, возникающих в этих конструкциях. Особое внимание уделено анализу свободного соединения в падежном выражении, выявлен потенциал каждого падежа свободно соединяться с синтаксической доминантой, и дана характеристика условиям, при которых это происходит. Очерчены ядерная, полуядерная, полупериферийная и периферийная зоны функционирования свободного соединения.

Ключевые слова: подчинительная синтаксическая связь, форма подчинительной связи, собственно свободное соединение и свободное соединение в падежном выражении, синтаксическая позиция (валентно/ невалентно обусловленная), семантико-синтаксическая валентность, семантико-синтаксические отношения, синтаксическая доминанта, адъюнкт, категориальная/ некатегориальная функция падежа.

SUMMARY

Kobchenko N.V. Grammatical characteristic of free unit in the structure of simple sentence. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by specialization 10.02.01 - Ukrainian language. - National Pedagogical University named after M.P. Dragomanov - Kyiv, 2008.

The present paper deals with the actual problem of interpretation of free unit as a form of subordinate syntactic connection in contemporary Ukrainian linguistic. The advantages of the term „free unit” over the term „parataxis” are substantiated.

The research of this fact is holding from the position of syntactic approach, according to which it is ought to be guided not by the morphologic expressing of adjunct, but its syntactic position concerning syntactic dominant, qualifying the forms of subordinate connection. Also the semantic factor is being used as an auxiliary. In the light of this approach the traditional understanding of free unit is revised, the boundaries of its widening are corrected and the outcome of one of the most difficult problems in the theory of syntactic connections is suggested. It is the problem of differentiation of a weak government and a free unit in a case manifestation.

The specific traits of a free unit are determined by the author. They are: 1) non-caused by valence position of the adjunct concerning syntactic dominant; 2) one of the four forms of realization of subordinate prepositional connection and the only form of realization of subordinate determinative connection; 3) differentiation of proper free unit and free unit in a case manifestation; 4) an important role of semantic factor; 5) the specific role of an order of words and, sometimes, of communicative aim of an addressee; 6) realization of attributive and different types of adverbial semantic-syntactic relations in the constructions with a free unit. The derivative character of free unit traits is shown, which means its secondary role in sentence structure.

Special attention is given to free unit in a case manifestation, which has not yet been the subject of separate studies. It is considered that all cases except vocative have opportunities to free unit with syntactic dominant. The conditions of free unit of every case with syntactic dominant are characterized, they are - the loss by a case of its substantive semantics and a transposition of a case to attributive or adverbial zone of function.

The description of a fact under research is provided by analysis of formal-structural models of constructions, in which the subordinate syntactic connection is realized in the form of free unit.

Popular contemporary theory of field is introduced in characteristic of specifics of a free unit, according to which nuclear, semi nuclear, semi periphery and periphery zones of function of the form of subordinate syntactic connection are singled out.

Key words: subordinate syntactic connection, form of subordinate syntactic connection, proper free unit and free unit in a case manifestation, syntactic position (caused by valence/ non-caused by valence), semantic-syntactic valence, semantic-syntactic relations, syntactic dominant, adjunct, categorical/ non-categorical function of a case.