Соціальні групи

Національна Академія Внутрішніх справ України

Факультет заочного навчання

Контрольна робота з

основ психології та педагогіки

Варіант №6

Виконавець:

м. Київ 1999 рік

План.

|Розділ І |3 |

|Види соціальних груп. | |

|Вплив соціальної групи на поведінку людини. | |

| | |

|Розділ ІІ |11 |

|Характеристика методів виховання і самовиховання. | |

| | |

|Розділ ІІІ |18 |

|Завдання | |

| | |

|Список використаної літератури |20 |

.

Розділ І

Види соціальних груп.

Вплив соціальної групи на поведінку людини.

Якими властивостями повинна володіти деяка сукупність людей, щоб її

можна було назвати соціальною групою? Про складність цього простого,

здавалося б, питання свідчить уже кількість визначень соціальної групи, що

існують у західній соціальній психології: обчислюючись десятками, загальним

числом вони наближаються до сотні. Навіть просте перерахування цих

визначень склало б солідний том.

Дійсно, перше, що звертає увагу при знайомстві із сучасними

визначеннями соціальної групи, - її «синтетичний», складовий характер.

Обумовлене явище - група - признається настільки складним і неоднозначним,

що, навчені досвідом попередників, із недавнього часу автори віддають

перевагу називати не одну єдину його ознаку, а цілий їхній перелік. Два

приклади. От «реєстр» необхідних характеристик соціальної групи, що

наводять американські соціальні психологи Д. Картрайт і А. Зандер у

введенні до одного з поділів «Групової динаміки»:

Групу складають збори індивідів, що:

а) часто взаємодіють один з одним;

б) визначають себе як члени однієї групи;

в) розділяють загальні норми з приводу того, що їх цікавить;

г) беруть участь у єдиній системі поділи ролей;

д) ідентифікують себе з тими самими об'єктами й ідеалами ;

е) сприймають групу як джерело задоволення;

ж) знаходяться в кооперативній взаємозалежності;

з) відчувають себе як деяка єдність;

и) координують дії стосовно середовища.

З претензією на більшу упорядкованість підходять до перерахування

належних якостей соціальної групи французькі соціальні психологи Д. Анзье і

Ж. Мартен. З їхньої точки зору, соціальна група характеризується:

а) активним спільним досягненням щодо постійної загальної цілі, що

оцінюється саме як ціль групи і відповідає різноманітним персональним

інтересам;

б) емоційними взаємовідносинами між членами групи, вираженої симпатії

або антипатії;

в) сильною взаємозалежністю утворюючу групу осіб, пов'язаних почуттям

солідарності і моральної єдності навіть поза спільними діями;

г) диференціацією ролей між членами групи;

д) виробітком загальних норм і специфічної групової культури.

Отже, перед нами два достатньо строкатих списки необхідних

характеристик групи. Жодний із них не претендує на строгість точного

визначення. Вони являють собою деяку описову уяву соціальної групи,

точніше, того, який вона могла або повинна була б бути.

Людина протягом життя безпосередньо спілкується з іншими людьми,

реалізуючи свою соціальну сутність у групах і колективах. Ці спільності не

однорідні. Вони можуть бути класифіковані по декількох основах: близькості

і глибині відношень, що укладаються, принципу утворення, відношенню

особистості до норм групи й ін. у залежності від близькості і глибини

взаємовідносин, що укладаються, виділяють первинну групу.

Первинна група - відносно стійке, нечисленне по складу, пов'язане

загальними цілями об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній

контакт між його членами.

Усе, хто входить до неї, знають один одного особисто і спілкуються між

собою в процесі рішення стоячої перед групою задачі. Розмір первинної

групи не може бути менше двох, але не перевищує 30-40 чоловік.

Такі об'єднання, як сім'я, виробнича бригада, екіпаж літака або

космічного корабля, зимівники на полярній станції, шкільний клас, можна

розглядати як первинні групи. Людина входить у декілька первинних груп

одночасно. Наприклад, школяр - учасник усіх класних справ, він же капітан

футбольної команди, член сборної району по шахам і ін. Контакти в

первинних групах не дозовані. Кожний може спілкуватися з кожним у міру

бажання і необхідності. Практично ж члени групи віддають перевагу одним

перед іншими. Вони спілкуються частіше, контакти носять близький характер

(на особистій або діловій основі). Це так зване первинне коло спілкування,

що оформляється у виді мікрогрупи. Як правило, така група чисельно

невелика (2-7 чоловік). Члени її можуть залишатися учасниками первинної

групи, оскільки не обриваються ділові взаємовідносини й особисті контакти з

іншими членами групи.

За принципом і засобом утворення розрізняють реальні й умовні,

офіційні і неофіційні групи.

Реальна група - фактично існуюче об'єднання людей із реальними

зв'язками і взаємовідносинами його членів, із цілями і задачами. Реальна

група може існувати короткочасно або довгостроково, бути чисельно великою

або малою. Вона існує і функціонує як спільність.

Умовна група - спільність людей, складена номінально. Наприклад,

спортивні журналісти вирішують утворити команду з кращих футболістів світу.

Вони відбирають зірок першого розміру й об'єднують їх у списку. Гравці

ніколи не зберуться разом, і команда ніколи не буде виступати на змаганні.

Але вона складена й умовно існує.

По такому ж принципі виділяють вікові категорії дітей-дошкільників,

молодших школярів, підлітків, юнаків для вивчення анатомо-фізіологічних,

психічних і інших закономірностей і особливостей.

Офіційна (формальна) група створюється на основі штатного розкладу,

статуту або інших офіційних документів. Відділ постачання на виробництві,

студентська група, штат вчителів і співробітників школи - усе це приклади

офіційної групи. Між членами групи встановлюються ділові контакти, також

передбачені документом. Вони припускають супідрядність або рівність,

більшу або меншу відповідальність за виконання задачі Офіційна група може

перебудовуватися, але це відбувається таки на основі наказу, рішення,

постанови.

Взаємовідносини в офіційних групах, навіть при одній і тій же

інструкції, не можуть бути ідентичні, оскільки в контакти вступають люди з

неповторними чортами характеру, темпераменту, здібностей, стилю

спілкування. Ділові відносини доповнюються особистими, не передбаченими

інструкцією. Психологічна близькість (симпатії, повага, дружба) цементує

офіційну групу, допомагає вирішувати ухвалені задачі. У межах офіційної

групи і ділових контактів не виключені і негативні емоційні відношення -

антипатія, неповага, зневага, ворожнеча. Вони також впливають на ділові

контакти, шкодять успіху справи.

Неофіційна група виникає на основі єдиної спрямованості психологічної

мотивації - симпатії, близькості поглядів, переконань, визнання

авторитетності, компетентності окремих особистостей. Така група не

передбачається ні штатним розкладом, ні інструкцією. Офіційні документи в

цьому випадку не мають сили. Так складаються групи товаришів по спільних

іграх, компанії риболовів, мисливців і т.і. Симпатії й прихильності

цементують групу. Якщо ж вони зникають, те група неодмінно розпадається.

По ознаці відношення особистості до норм групи виділяють референтну

групу.

Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявлювана група,

погляди, норми якої служать зразком для особистості. Особистість може

входити в групу, норми, цінності якої вона визнає, підтримує і вважає

найкращими. Тоді особистість не тільки притримується цих норм, але і

відстоює, захищає, а якщо треба, і пропагує їх. Але може бути і так, що

особистість, приходячи членом однієї групи, вважає ідеалом цінності,

погляди, норми іншої групи, інакше кажучи, для особистості еталоном служить

інший зразок. Наприклад, підліток прагне бути членом групи старших

школярів або дорослих. Якщо ж це йому не вдасться, то він наслідує норми

поведінки, що існує в старших.

Отже, та сама первинна група може розглядатися з різних точок зору.

Група робить визначений вплив на особистість, що входить у її,

дорівнює й особистість не може не робити впливу на групу. Стосовно

особистості група виконує ряд функцій: по-перше, прилучає її до ідейних,

моральних, естетичних і інших цінностей. Цю функцію вона виконує остільки,

оскільки є відкритою соціальною системою і свої цілі, задачі бере із

суспільства. (Вона може виробляти їх і усередині і співвідносити із

суспільними). Якщо розглядати особистість у співвідношенні з групою, то

вона також представляється системою, відкритою стосовно даної спільності.

Особистість підтримує ідейні, моральні й інші цінності групи, що у свою

чергу витягає їх із суспільства. Таким чином, у групі оформляється ідейний

і морально-естетичний вигляд особистості.

По-друге, вплив групи на особистість, позначається у виховній і

коригувальній функції. На перший погляд здається, ніби сама людина, і

тільки вона «коваль» власного характеру, тільки від неї залежить, чи буде

вона наполеглива, смілива, чуйна, весела, добра і т. і. Безумовно, людина

повинна формувати себе, і тим більше в неї повинне бути бажання бути краще,

циніше для суспільства. Але при всьому цьому група могутня сила. У своєму

арсеналі вона містить такі засоби виховання, котрих немає в особистості:

групова думка, переконання, роз'яснення, критика, змагання. Особливе

значення набуває група в перевихованні індивіда. Вона раніш помічає

відхилення в поведінці і психічному складі, чим сама особистість.

Проблема конформізму. Конформізм - підпорядкування думки особистості

груповому щоб уникнути конфлікту.

Вивчати конформізм почали американські дослідники. Психолог Эш провів

такий експеримент. Групі студентів із 8 чоловік було запропоновано

порівняти довжину лінії з трьома нерівними їй відрізками. Кожний

випробуваний голосно повідомляв свою оцінку. Вся група, за винятком одного,

попередньо зустрілася з експериментатором і вони домовилися, що будуть

давати явно зрадливі оцінки про співвідношення ліній. Реально їхньої

помилки були значними ( від 1 до 4 см ). Той, хто не був посвячений у

своєрідну змову, зштовхувався із суперечним його реальному досвіду думкою

більшості. Положення складалося напружене: з одного боку, думка усіх, з

іншого боку - реальне сприйняття і власна думка члена групи. У залежності

від властивостей особистості реакція непосвячених була різною: одні

продовжували відстоювати свою думку засновану на сприйнятті, і ігнорувати

думку інших, інші - виражали згоду з думкою більшості ( або беззастережно,

або погоджувалися зовнішньо, але в дійсності залишалися при своїй думці).

На основі даного й інших аналогічних експериментів був зроблений

висновок про те, що існують два варіанти відношення особистості до групової

думки: або незгода, відчуження, або повне прийняття його. Інакше кажучи,

людина може бути або конформістом, або нонконформістом. Ніяких інших в

особистості немає.

При цьому виявляється, що в групах, складених лише для експерименту і,

таким чином, що не є колективами, дійсно спостерігалися конформісти і

неконформісти. У колективі складається інша картина. Члени колективу за тих

самих умов експерименту по-іншому ставляться до запропонованого завдання.

Якщо зміст має важливе значення, якщо в ньому відбиваються колективні

цінності, то особистість відстоює своє судження, незважаючи на протидію

ззовні або більшості членів даного колективу. У цьому випадку вона йде на

конфлікт ( якщо він дійсно можливий у даній ситуації) із колективом. Така

позиція особистості в колективі одержала найменування самовизначення

особистості, моральної стійкості її. Саме цим відрізняється позиція

особистості в дифузійній групі й у групі.

Вплив особистості на соціальну групу. Міра впливу особистості на

колектив виражається в категоріях авторитету, керівництва, лідерства.

Авторитет - суспільне визнання особистості, оцінка колективом

відповідності суб'єктивних якостей людини об'єктивним вимогам діяльності.

Авторитетність насамперед залежить від особистих якостей людини.

Великі знання, багатий життєвий досвід, вироблені уміння і навички - усе це

виділяє людини серед інших. До думки такої людини прислухаються, до нього

звертаються за порадою, допомогою. Авторитетну людину відрізняє

безкорисливе прагнення йти назустріч людям, і це створює йому вдячність

людей. Таким чином, авторитет у своїй основі має особисті властивості.

Водночас до нього причетні і навколишні люди, група, колектив. Вони

підтримують і зміцнюють, а часом і скидають авторитет. Чим більше людей

бачать цінність людини, його особистих якостей, чим у більшій кількості

серйозних справ він проявив себе, тим вище і глибше авторитет, тим ширше

його визнання, тим більший вплив виявляє він на навколишніх.

Проте бувають дуті, фальшиві авторитети. У цьому випадку людині

приписують більше заслуг, ніж він справді їх має. У такої особи думка про

свої знання, уміння, навички виявляється завищена. Помилковий авторитет

може створюватися і підтримуватися хитрою людиною, що вміє користуватися

знаннями, здібностями інших людей. Але рано чи пізно це розкривається і

помилковий авторитет валиться. Іноді помилковий авторитет особистості

створюється і підтримується іншими в їхніх корисливих цілях.

Авторитетна особистість не обов'язково є керівником. Вона може бути і

часто буває рядовим членом соціальної групи, але й у своєї рядовій ролі

дуже впливає на життя, згуртованість даної спільності .

Керівництво. Соціальна група як одиниця, як спільність людей зберігає

свою цілісність не тільки в силу існування загальної цілі, але і завдяки

наявності керівництва, що забезпечує узгодженість дій. У цій якості

виражається вплив особистості на групу, що вибирається або призначуваний

керівник виконує ряд функцій:

а) висуває, формулює цілі, сприяє впровадженню їх у свідомість кожного

члена групи;

б) розподіляє завдання і погоджує діяльність членів групи;

в) стимулює діяльність, для чого в його розпорядженні є матеріальні і

моральні засоби: премія, нагородження коштовними подарунками, надання

відпустки, подяка;

г) контролює хід і результат справи;

д) здійснює виховні функції;

е) встановлює і підтримує зв'язок з іншими групами.